Кожного дня ми приймаємо десятки, якщо не сотні рішень різного ступеня важливості. Якщо одні рішення майже не впливають на наше життя, то інші здатні кардинально її змінити. Яку роботу вибрати? Чи відкривати свою компанію? Чи переїжджати в інше місто? Такі рішення приймати нелегко. На щастя, ми можемо багато чому навчитися у людей, які постійно приймають важливі рішення і розробили спеціально для цього ментальні моделі. Видання Rype Magazine обрало сім таких моделей, якими люб’язно ділиться з вами.
1. Правило 10/10/10: Короткострокові і довгострокові рішення
Піднявшись на вершину видавничої індустрії, Сьюзі Уелч (Suzy Welch) використовувала ментальну модель під назвою «Правило 10/10/10», яка допомагала їй вирішувати складні професійні та особисті проблеми.
Більшість із нас приймали рішення, не думаючи про довгострокові наслідки. Правило 10/10/10 передбачає, що ви поставите собі такі питання:
- Що ми будемо думати про це через 10 хвилин?
- А через 10 місяців?
- А через 10 років?
Легко приймати короткострокові рішення, які принесуть вам користь у наступні 10 хвилин або навіть 10 місяців, але такі рішення зазвичай не допомагають у майбутньому. Набагато складніше приймати рішення, що здаються неприємними або неважливими в короткостроковій перспективі, але які окупляться з часом.
Якщо вам важко відвідувати спортзал, відмовитись від нездорової їжі або здолати складнощі навчання новим навичкам, використовуйте правило 10/10/10, щоб подумати не лише про те, як рішення вплине на ваш сьогоднішній день, але і про те, у що воно виллється через роки.
2. Істинний шанувальник
«Істинний шанувальник — це людина, яка буде купувати абсолютно все, що ви пропонуєте. Він із задоволенням проїде 200 миль, щоб потрапити на ваш концерт. Він купить супер-люкс-подарункову версію вашого товару, перевидану у високій роздільній здатності, навіть якщо у нього вже є така ж, але іншої якості. Google Alert відсилає йому повідомлення, коли ваше ім’я згадується. Ось що таке справжній шанувальник», — Кевін Келлі (Kevin Kelly), засновник журналу Wired Magazine
Кевін брав участь у створенні багатьох революційних ідей, але одна з найпопулярніших — це теорія «тисячі справжніх шанувальників». Доступність і поширення інформації в наші дні дозволяють будь-якому артисту, письменнику або підприємцю залишити за собою значний слід, якщо у них з’являться справжні шанувальники (їх може бути 100, 1000 або 10000). Головне — замість того, щоб намагатися задовольнити маси, набагато краще зробити так, щоб вас любили справжні фанати. В основному ця модель стосується артистів і підприємців, але насправді її дуже просто застосувати до відносин.
Застосовуючи модель «справжніх шанувальників» до ваших поточних особистих і професійних відносин, ви зможете оптимізувати підхід до цих відносин. Найчастіше краще мати одну насправді близьку людину, ніж сотню, з якими ви знайомі лише поверхово.
3. Закон Парето: Будьте ефективні, а не просто діяльні
«Зосередьтеся на продуктивності, а не на зайнятості». — Тім Ферріс (Tim Ferriss), автор книги «4-денний робочий тиждень» (The 4-Hour Workweek), бестселера за версією New York Times
Що б ми не робили, 20% нашої діяльності завжди буде приносити 80% бажаного результату. Закон Парето розробив італійський економіст Вілфредо Парето (Vilfredo Pareto), який зауважив, що 20% людей володіють 80% землі і ресурсів. У наші дні цю концепцію можна застосувати до бізнесу, охорони здоров’я, витрат тощо.
Приклади:
- 80% наших витрат походить від 20% джерел (квартплата, іпотека, транспорт)
- 80% наших прибутків походить від 20% клієнтів
- 80% нашого добробуту походить від 20% людей у нашому житті
Дуже легко поринути в «зайнятість» і в підсумку нічого не зробити. Закон Парето — дуже корисна теоретична модель, яка дозволяє нам бути ефективними, а не просто діяльними.
4. Схема мінімізації жалю
Коли Джефф Безос (Jeff Bezos), CEO Amazon, зіткнувся з дилемою — чи кидати постійну роботу в хедж-фонді заради заснування Amazon — він скористався моделлю, яку назвав «Схема мінімізації жалю». Ось як він пояснює цю модель:
«Якщо уявити себе у віці 80 років і подумати: “Про що я буду думати в цьому віці?”, то ви зможете уникнути деякої щоденної плутанини. Цю схему потрібно застосовувати для проблем, які здаються складними в короткостроковій перспективі, але якщо подумати про довгострокові наслідки рішення, то ви зможете вчинити правильно і потім не шкодувати про це».
У той час як «Правило 10/10/10» від Сьюзі Уелч більше направлено на протиставлення неважливих/короткострокових і важливих/довгострокових рішень, «Схема мінімізації жалю» Джеффа Безоса працює для тих, хто коливається перед прийняттям вагомого рішення, що змінить як особисте, так і професійне життя.
Це може бути рішення кинути роботу і стати підприємцем (як у Безоса) або ж переїзд в іншу країну, або навіть довгострокові відносини з кимось.
«Те, що важливо, рідко буває терміновим, а термінове рідко буває важливим». — Дуайт Ейзенхауер (Dwight Eisenhower)
Життя Дуайта Ейзенхауера було вельми продуктивним. Він був 34-им президентом Сполучених Штатів, розробив концепцію розвитку мережі федеральних швидкісних автомагістралей, брав участь у створенні мережі Інтернет (Агентство з перспективних оборонних науково-дослідних розробок США), дослідженнях космосу (NASA) і заклав основи мирного застосування альтернативних джерел енергії (Декрет про атомну енергію). Не дивно, що його методи тайм-менеджменту, прийняття рішень і збільшення продуктивності вивчали дуже багато дослідників.
Найпродуктивнішою з моделей прийняття рішень Дуайта Ейзенхауера була так звана «Матриця Ейзенхауера». Працює вона дуже просто. Коли Ейзенхауер зустрічався з рішенням, дією чи завданням, він розподіляв їх в одну з чотирьох категорій:
- Термінове і важливе (потрібно зробити негайно)
- Важливе, але не термінове (можна зробити пізніше)
- Термінове, але не важливе (можна передати комусь іншому)
- Не термінове і не важливе (не потрібно робити)
Відповідно до думки Стівена Кові (Stephen Covey), автора бестселера «7 звичок надзвичайно ефективних людей» (7 Habits of Highly Effective People), велика частина нашого часу повинна йти на другу частину: важливе, але не термінове. Найважливіші справи, які дійсно впливають на наше життя, рідко вимагають негайного виконання. Сюди найчастіше входять заняття або рішення, які стосуються стратегічного планування майбутнього, особистого або професійного. Для цих занять потрібно звільняти час, і краще за все — делегувати неважливі справи іншим або взагалі їх не робити.
6. Закон Паркінсона: Робота розширюється і заповнює весь відведений на неї час
Якщо у нас є три години на виконання завдання, яке зазвичай займає годину, то ми розтягнемо його саме на ці три години. Однак, в останні півгодини нас наздоганяє необхідність нарешті доробити це завдання.
Цю ментальну модель можна застосувати тільки до самого себе. Навряд чи ваш бос або ваша компанія дозволять вам працювати менше годин на день. Отже, вам доведеться розставляти штучні обмеження за часом під час роботи.
Замість того, аби виділяти собі тиждень на завершення проекту, розбийте це завдання на кілька частин і ставте собі кілька дедлайнів протягом тижня. Якщо змусити обмеження за часом працювати на користь собі, то у вас буде більше свободи.
7. Коло компетенції
«Я не геній. Я розумна людина, але у мене є межі». — Том Уотсон (Tom Watson Sr.), засновник компанії IBM
Усе наше життя нам доводиться боротися зі своїми слабкостями, забуваючи про свої сильні сторони. Але якщо звернутися до досвіду більшості успішних спортсменів, бізнес-лідерів і політиків, всі вони говорять нам одне й те саме — не виходьте за межі свого кола компетенції.
«Потрібно зрозуміти, в чому полягають ваші схильності. Якщо ви забираєтеся на територію, в якій інші є більш компетентними за вас, ви програєте. Це правило спрацьовує практично завжди. Розберіться, що саме ви вмієте краще за інших. І не виходьте за межі свого кола компетенції». — Уоррен Баффетт (Warren Buffett)
Навряд чи ви станете найкращим тенісистом у світі або актором, котрий отримає «Оскар». Успіх вимагає величезної кількості дисципліни, самопожертви і, що найважливіше, часу. Згодом ми можемо розширювати своє коло компетенції, але потрібно завжди чітко розуміти, де воно закінчується на даний момент, і не боятися сказати: «Я не знаю».
Що більше ментальних моделей ми використовуємо, то більша ймовірність, що ми приймемо правильне рішення у важливій ситуації.
Ілюстрація: Inside Intercom
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців