Притча: Посвідчення лисиці

Якось лисиця зустріла молодого зайця в лісі. Заєць запитав:

— Хто ти така?

Лисиця відповіла:

— Я — лисиця, і я можу тебе з’їсти, якщо захочу.

— Як ти можеш довести, що ти лисиця? — запитав заєць.

Лисиця не знала, що й казати, тому що раніше зайці просто тікали без зайвих розпитувань. Тоді заєць сказав:

— Якщо ти можеш показати мені письмовий доказ того, що ти лисиця, то я тобі повірю.

Отже, лисиця побігла до лева, щоб той дав їй відповідне посвідчення. Коли вона повернулася назад, туди, де її чекав заєць, вона почала читати документ. Лисиці це приносило таке задоволення, що вона затримувалася на кожному параграфі, щоб подовжити його.

Тим часом, вловивши зміст послання вже за першими рядками, заєць втік у нору і більше не показувався. Лисиця побігла назад до лігва лева, де вона побачила оленя, котрий вів розмову з левом. Олень говорив:

— Я хочу бачити письмові докази того, що ти лев.

Лев сказав:

— Коли я не голодний, мені немає потреби турбувати тебе. Коли ж я хочу їсти, то ти не потребуєш ніяких писульок.

Лисиця сказала леву:

— Чому ти не сказав мені, щоб я так вчинила, коли я просила посвідчення для зайця?

— Шановна моя, — сказав лев, — тобі слід було сказати, що посвідчення вимагав заєць. Я думав, що воно потрібне для тих дурних людських істот, від яких деякі з тварин навчилися подібного розрізнення.

Ілюстрація: Depositphotos.com