Покоління “Y” нав’язує свої “правила гри”

Хоча іноді роботодавцеві зручніше ігнорувати видиму різницю цінностей між поколіннями, а українські власники компаній можуть просто відмахнутися, зневажливо кинувши фразу: „закордонні концепції у нас не працюють”, все ж закривати очі на потребу молодого покоління стає дедалі важче. І сьогодні це помічають не лише окремі практики та спеціалісти, до чиїх професійних обов’язків належить дослідження різниці між поколіннями. Про набуття критичної маси свідчить нове дослідження, проведене всесвітньо відомою компанією Deloitte. Правда його результати чомусь неможливо знайти на офіційному сайті компанії. Проте вихід із ситуації існує – повний варіант дослідження можна скачати з блогу Пенелопи Транк Brazen Careerist.

Автор звіту Стентон Сміт (Stanton Smith) стверджує, що у сучасному робочому просторі одночасно співіснує чотири покоління: Ветерани (народилися до 1946 року), Бейбі бумери (р. н. 1946 – 1964), Покоління „Х” (1964 – 1980) та Покоління „Y” (після 1980). Кожне з цих поколінь має власне ставлення та очікування від роботи та кар’єри. Представники молодшого покоління завжди поводиться інакше, ніж їхні старші колеги. Тенденції ж на ринку робочої сили вказують на поступовий відхід покоління Ветеранів та Бейбі бумерів. Тому потреби і цінності покоління „Х”, а особливо – „Y”, швидко виходять на перший план.

Нижче ми наведемо кілька основних цінностей, притаманних поколінню „Y”, знання яких може стати в нагоді кожному роботодавцеві, який працює або планує працювати з цими молодими людьми:

– представники покоління „Y” прагнуть працювати з позитивними людьми. Вони не сприймають авторитарних керівників, які очікують поваги тільки через те, що займають топову посаду;

– молоді співробітники хочуть, щоб перед ними ставили певні виклики (вони вірять у силу швидкого навчання і готові брати на себе додаткову відповідальність набагато раніше, ніж їм це дозволять Бейбі бумери);

– вони прагнуть поваги. Однією із ознак відсутності поваги, молоді працівники вважають накази, які не мають під собою жодного обґрунтування, які слід виконувати лише тому, що так було завжди;

– вони хочуть набувати нові знання та навички. Якщо такого працівника заставити день у день виконувати монотонне завдання, він вважатиме, що компанії байдужа його подальша доля і його інтереси. Тому рано чи пізно він покине компанію;

– представники покоління „Y” хочуть працювати у дружньому середовищі (вони надзвичайно негативно ставляться до консервативних ієрархічних організацій);

– молоді співробітники очікують гнучкого графіку (якщо технології дозволяють це – то чому б не застосувати таку можливість?);

– нарешті, кожен представник покоління „Y” очікує адекватної зарплатні (молодий співробітник не буде чекати примарного майбутнього та розпливчастого „завтрашнього дня”. Якщо він виконує свою роботу на відмінно, то чому б йому не отримувати високу зарплатню вже сьогодні?)…

У дослідженні Deloitte можна зустрітися із багатьма вражаючими одкровеннями щодо особливостей роботи із різними поколіннями. Тому всім зацікавленим радимо звертатися до оригіналу.