Парадокс Спайдермена

Відомий маркетолог Сет Годін (Seth Godin) у своєму блозі нарікає на те, що більшість людей готові відмовитися від можливостей, аби не нести відповідальності.

З одного боку, у правила дядька Бена (персонаж історій про Спайдермена) є великий зміст: «Багато сили означає багато відповідальності».

Суть правила полягає в тому, що, отримавши велику силу або владу, ви повинні взяти на себе відповідальність, яка з нею пов’язана.

І все ж у цього є зворотна сторона.

Вона пов’язана з тим, що багато людей ухиляються від своєї сили. Ухиляються, тому що не хочуть відповідальності.

У нас є право голосу, але ми вирішуємо залишитися вдома і скиглити. Ми можемо писати, але замість цього просто клацаємо. У нас є сила, щоб бути лідерами, але ми смиренно покоряємося. Є можливість створювати інновації, але ми замість цього слідуємо за натовпом. Є сила протягнути руку допомоги, але ми відвертаємося і йдемо.

Більшість людей дивляться відео, а не роблять їх. Більшість людей читають твіти, але не пишуть їх. Більшість людей відмовляються від можливості бути лідерами онлайн і офлайн, у віртуальних спільнотах і з людьми на вулиці.

У демократичній країні у кожного більше можливостей говорити і об’єднуватися, ніж здається. Але більшість людей не виступають зі своїми кращими ідеями, не прагнуть організувати людей, яким не все одно. У більшості випадків набагато простіше відвести погляд у бік або звинуватити систему, технологію або домінуючу структуру влади.

Мільйони людей наполягають на тому, що нам буде краще з монархією. Основна причина: те, що станеться після, більше не їхня відповідальність. Іди і працюй на дядька, це позбавить тебе від необхідності нести відповідальність.

Місцевий бізнес зникає тому, що ми нічого не купували в цих лавочках. Місцеві ініціативи в області мистецтв зникають тому, що замість цього ми дивилися Netflix. А місцеві школи продовжують випускати ледве-ледве компетентні гвинтики для промислової системи тому, що ми не зважилися щось сказати.

Культура — це те, що ми будуємо, і у нас є сила.

За матеріалами “Идеономика”