У кожного свої уявлення про бізнес. На секрет, що дехто вважає нормою отримувати прибуток нечесним шляхом. Саме так, „по-чорному” заробляв кошти на існування Ед – колишній спамер, який завдяки своїй протизаконній діяльності зумів досягнути прибутку $10000 – $15000 на тиждень. Сьогодні він щиро кається і відкриває таємниці своєї „професії”, пише InfoWorld.com.
З часу, коли його вигнали із середньої школи у 17 років і до того моменту, коли йому стукнуло 22, Ед – який нікому не відкривав свого імені, але іноді з’являвся під ніком SpammerX – був частиною електронного андерграунду і отримував свій прибуток від протизаконної спамерської діяльності.
„Я знав, що потраплю до пекла, – признається Ед, який виступив у Лондоні на конференції, проведеній компанією IronPort Systems, – але насправді я хороший хлопець. Повірте мені!” Проте бували часи, коли Ед не був таким вже хорошим. Він посилав спам залежним від ліків, спрямовуючи їх на фармацевтичні сайти, або ж слав листи азартним гравцям, запрошуючи відвідати онлайн-казино.
Хлопець щодня проводив у мережі щонайменше 10 годин, 7 днів на тиждень. Він вивчав різноманітні способи розсилання спаму, уникнення фільтрів та охоронного забезпечення. Більшість фільтрів для спаму на 99% ефективні, але Едові завжди вистачало цього „вікна” у 1%.
„Що більше я дізнавався про спам, то більше грошей заробляв”, – признається Ед.
Він почав свою спамерську кар’єру із пошуку онлайн-трейдера, який хотів би продати певний продукт. Потім він створив список електронних адрес, на які збирався розсилати спам. Хлопець також створив домен, лінк на який включав у повідомлення. Клікнувши на нього „клієнт” спаму відразу переадресовувався на сторінку торговця. Саме це дозволяло Едові отримати свій відсоток за реферала.
Спам розсилався із мережі комп’ютерів, яка контролювалася хакерами. Ці комп’ютери зазвичай належали звичайним користувачам, які навіть не підозрювали, що завдяки хакерським старанням та спеціальному програмному забезпеченню через їхні машини проходить протизаконний спам. Ед платив хакерам, щоб мати можливість використовувати їхню мережу.
Якщо хтось із адресатів спаму купував рекламований продукт – Ед отримував з цього свій відсоток. Для фармацевтичних продуктів, наприклад, така комісія складала 50%. І хоча „позитивна” реакція на спам зазвичай була надзвичайно низькою і рідко перевищувала 1%, все ж Едові одного разу вдалося досягнути навіть 30-відсоткової „позитивної” реакції. Цього цілком вистачало не лише на забезпечення основних потреб, але й на небідне життя. За останній рік своєї „спамерської” кар’єри Ед заробив $480 000.
Але спосіб життя, яке він вів, брав своє. А точніше кажучи – Ед не мав жодного особистого життя. Дуже складно підійти до дівчини у барі і на запитання про роботу відповісти: „Я рекламую наркотики на веб-сайтах”. Тому Ед ні з ким не знайомився.
Саме це стало причиною, через яку Ед вирішив покинути свій бізнес. Він написав книгу „Всередині спамерського картелю: Секрети продажу з темного боку” (Inside the Spam Cartel: Trade Secrets from the Dark Side), у якій відверто розповідає про не найкращі часи свого життя. Найбільшою проблемою, через яку спам продовжує турбувати нас є користувачі, які не припиняють купувати продукти, які рекламуються таким чином. Саме вони роблять подібний бізнес можливим.
„Я переконаний, що й через 10 років спам нікуди не зникне, – стверджує Ед, – тому нам варто готуватися до боротьби із ним”.
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців