Ефект Веблена (англ. Veblen effect) — явище економічно необґрунтованого збільшення попиту на деякі дорогі товари з боку окремих категорій споживачів, якщо ціна на ці товари зростає (оскільки споживач вважає, що вища ціна означає вищий статус). Американський економіст, соціолог, основоположник інституційного напряму політичної економії Торстейн Бунде Веблен (Thorstein Bunde Veblen) описав однойменний ефект у 1920-і рр.
Ефект Веблена — один із проявів обмеженої раціональності споживачів — принципу, відкритого дещо пізніше неокласиком Гербертом Саймоном (Herbert Simon) і погано зрозумілого в рамках традиційної економічної науки.
Парадокс Веблена демонструє вплив фактору статусності на попит, який нівелює стандартний закон попиту і пропозиції (що вища ціна на товар — то менший на неї попит). При ефекті Веблена ринкова крива попиту має більш плавний нахил, ніж можна було б очікувати в звичайних умовах і може навіть йти вгору. Цей парадокс спостерігається тільки при фактичній відсутності обмежень клієнта по платоспроможності.
Ефект Веблена властивий цінителям статусних товарів. Це є слідством домінування у психіці деяких людей мотивів престижу, прагнення до розкоші, символами якої є дорогі речі. Нераціональна з позиції класичної теорії попиту економічна поведінка часто пояснюється прихильністю до конкретної торгової марки (як правило, хорошої якості) і невиправданим поширенням її впливу на інші товари, вироблені під тією ж маркою фірми. У такому випадку ефект Веблена фактично виступає як ефект відданості бренду.
Іноді зростання попиту на товар, що подорожчав, може бути пояснено переконанням споживача в тому, що зростання ціни — сигнал про поліпшення якості товару. Висока ціна часто сприймається як своєрідний знак якості (інколи — незаслужено). У такому випадку навіть дуже «скупі» споживачі можуть опинитися у владі ефекту Веблена і продемонструвати реакцію попиту на кшталт «ми не настільки багаті, щоб купувати дешеві речі». Як крайній випадок, ефект Веблена може стати реакцією споживача на власну думку про те, що зростання ціни пов’язане зі скороченням виробничої програми і можливим виникненням товарного дефіциту.
Схильність до ефекту Веблена — явна ознака псевдораціональності або просто ірраціональності споживчої поведінки. До цього парадоксу найбільше схильні люди, які переходять з однієї соціальної категорії в іншу: інженер, який став бізнесменом; студент, який відчув себе професіоналом тощо. Така людина частіше за інших схильна купляти все що завгодно, якщо приклеїти на річ фірмовий ярлик, що відповідатиме в його свідомості новому статусу.
Ефект Веблена тісно взаємодіє з ефектом приєднання до більшості. Зростання попиту може грунтуватися на тому, що інші теж купують або вже купили цей товар і треба не відставати від більшості. Зрозуміло, що до цього ефекту особливо схильні конформні люди, ті, хто готовий слідувати зразкам поведінки референтної групи, до якої вони себе причисляють.
До речі, якщо товар дійсно має успіх у багатьох, то ціна його може зрости з кон’юнктурних міркувань. У такому випадку ефект приєднання до більшості фактично перетворюється в ефект Веблена.
За матеріалами Discovered
Stock Photos from frankie’s/Shutterstock