Ефект Рінгельмана (Ringelmann effect), або ефект «соціальної ліні» — це груповий ефект у соціальній психології, один із механізмів функціонування групи. Даний феномен, описаний французьким професором сільськогосподарської інженерії Максиміліаном Рінгельманом (Maximilien Ringelmann) у 1913-му році, полягає в тому, що зі збільшенням чисельності групи продуктивність її членів зменшується. Тобто індивідуальний внесок кожного з учасників групи зменшується в міру того, як розмір групи зростає.
Для експерименту, який був проведений з ініціативи Рінгельмана, відібрали кілька людей для того, щоб виконати певну роботу. У першому випадку це було підняття важких предметів, а в другому — перетягування канату.
Одна людина, наприклад, може підняти 50 кг ваги, за логікою — дві людини зможуть підняти 100 кг. Але за фактом, двоє людей змогли підняти лише близько 93% ваги, з якою могли впоратися поодинці. Коли кількість осіб збільшили до восьми — вони змогли підняти лише 49% від початкової ваги.
Цікаво, що під час перетягування канату спостерігалася та ж тенденція: збільшення кількості осіб знижувало їхню ефективність.
Вся справа в тому, що людина підсвідомо розуміє, що крім неї робота залежить і від інших учасників. Як наслідок — відбувається розподіл відповідальності за результат. Тут можна сказати і про перекладання зобов’язань на іншого.
На основі проведених тестів Рінгельман вивів особливу формулу ефективності:
де С — середній індивідуальний внесок учасників, К — кількість членів групи.
Таким чином, вчений підтвердив свою гіпотезу і продовжив дослідження в цій області. Зокрема, він зацікавився, чому ж існує така закономірність. І, після проведення опитування, з’ясував: коли учаснику дають індивідуальне завдання, він розраховує тільки на себе, адже в разі похвали і покарання відповідати буде саме він. Коли ж люди працюють у команді, кожен сподівається на те, що завдання зробить колега. Такий принцип в психології називається «соціальна лінь».
Із цього експерименту випливає, що важливу і серйозну роботу найефективніше виконувати невеликими групами або поодинці. У будь-якому випадку, важливо, щоб люди усвідомлювали свою особисту відповідальність.
Шляхи подолання соціальної ліні
Однозначно стверджувати, що існує рішення, яке дозволить подолати дію ефекту Рінгельмана при функціонуванні групи, не можна. Однак сьогодні пропонується безліч рекомендацій щодо поліпшення групової динаміки в боротьбі із соціальною лінню.
1. Знайдіть свій ідеальний розмір команди. Дієвим правилом, яким керуються багато організаторів груп, є «правило 2-х піц»: команда не повинна бути більшою за ту, яку можна нагодувати двома піцами. Тобто група може складатися з 5-9 осіб (звичайно, в залежності від апетитів). Перевищення кількості в 9 осіб свідчить про занадто великий розмір групи.
2. Контролюйте чисельність групи. В процесі виконання завдань розмір групи може змінюватися. Якщо не контролювати дані зміни, то група може збільшитися до небажаних, а отже, менш продуктивних, розмірів.
3. Давайте членам групи відчути свою значимість, ідентифікуючи їх внесок у загальну справу. Коли люди відчувають, що до їхніх ідей і пропозицій прислухаються, вони готові докласти більше зусиль для досягнення спільної мети. При цьому слід чітко ідентифікувати внесок того чи іншого учасника у виконання завдання (наприклад, через оцінювання). Якщо члени команди відчувають важливість власної ролі, свою незамінність, то вони будуть менш схильні до соціальної ліні і будуть менше покладатися на те, що колеги їх підстрахують.
4. Поставте перед групою чіткі цілі. Якщо члени групи ясно бачать однозначну мету функціонування групи, то вони точно будуть працювати ефективніше за тих, хто давно втратив її з поля зору.
5. Підтримуйте мотивацію групи. Мотивація важлива в групі будь-якого розміру. А якщо група ще й досить велика, то її наявність стає критичною.
Ілюстрація: iconxlab.com