Байка: Жаби

Коли висохло озеро, Жаби пострибали шукати собі нового житла.

Нарешті всі вигукнули:

— Гой, яке величезне озеро! Воно буде нам довічним житлом!

І плеснулись разом у нього.

— А я, — сказала одна, — вирішила жити в одному із джерел, що наповнюють це озеро. Бачу онде зарослий лісом горб, який посилає сюди струмки; сподіваюся отож, що знайду там і добре джерело.

— А навіщо, тітонько? — спитала молоденька Жаба.

— А тому, голубонько моя, що струмки можуть потекти в інший бік, а це озеро може, як і попереднє, висохнути. Джерело ж для мене завжди надійніше калюжі.

С и л а. Всяке багатство зможе висякнути й висохнути, як озеро, лише чесне ремесло зостається непослабним джерелом бідного, але безпечного існування. Який безлік багатіїв щодня перетворюється на жебраків! У цім кораблетопленні єдина лише гавань — ремесло. Найбідніші раби народжуються від предків, що жили в калюжі великих статків. І недаремно Платон сказав: “Усі королі — з рабів, а всі раби походять з королів”. Це буває тоді, коли пан усього — час — знищує багатство. А знаємо ж, що всіх наук голова; око й душа — це навчитися жити порядним життям, заснованім на законі віри й Божого страху, як на відправному пункті. Це і є основа й джерело, що породжує струмки цивільних законів. І є воно каменем для стін тим, хто бажає збудувати благословенне житло. Цього каменя твердість мають у собі для користі всі посади й науки, а вони тримають суспільство у гаразді.

Джерело: Григорій Сковорода. Байки Харківські

Ілюстрація: Depositphotos.com