Жили-були два часових справ майстра — Хронос і Темпус. Обидва робили точні годинники, у обох було багато покупців. Народ валом валив у часові лавки, по телефону постійно надзвонювали нові клієнти, які бажали зробити замовлення. Але тим часом Хронос ставав все багатшим, а Темпус все біднішим. А все тому, що Хронос відкрив принцип ієрархії.
Всі годинники, що виробляли Хронос і Темпус, складалися з приблизно тисячі деталей. Темпус збирав їх один за одним, деталька до детальки, і якщо йому потрібно було перерватися (наприклад, щоб відповісти на телефонний дзвінок), то все, що було зібрано до цього часу, розсипалося на окремі частини. Повернувшись від телефону до робочого столу, Темпус починав збирати ті ж годинники заново. І що більше клієнти телефонували йому, то складніше було знайти час, щоб зібрати годинник від початку і до кінця, не перериваючись.
Годинники, які збирав Хронос, були анітрохи не простіше, ніж годинники Темпуса, але він спочатку збирав окремі детальки, штук по десять, у більш великі деталі, міцні і надійні. Потім із десяти крупніших деталей він робив збірку, а з десяти збірок вже виходив годинник. Якщо навіть Хроносу треба було перерватися для відповіді на телефонний дзвінок, він втрачав лише малу дещицю виконаної роботи. У підсумку він збирав годинник набагато швидше, і праця його була значно ефективнішою, ніж у Темпуса.
Складні системи можуть виникати з простіших тільки в тому випадку, якщо проміжні «деталі» не розсипаються, а навпаки, мають стійкі форми. Тому те, що вийде в підсумку, буде мати ієрархічну будову. Це пояснює, чому ієрархічних структур так багато в природних системах. Серед всіляких складних форм тільки ієрархічні витримали перевірку часом і еволюціонували.
Джерело: Донелла Медоуз “Азбука системного мислення”
Ілюстрація: AskMen
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців