Реальна робота у віртуальному світі

Рей Гіордано (Ray Giordano) зумів отримати керівну посаду у провідній харчовій компанії, видаючи себе за іншу людину. Ні, він не робив пластичної операції і не змінював колір волосся. Просто для пошуку роботи він використав віртуальну реальність, пише MSNBC.com.

У реальному житті сорокарічний Гіордано невисокий, повнуватий, має рідіюче волосся та заїкається під час співбесід із роботодавцями. Але цього не скажеш про його віртуального двійника у світі Second Life – тут він високий кремезний чолов’яга, із естетичним іменем BellagioChef, пишним волоссям та надлишком впевненості у собі під час розмови із рекрутерами. Свого комп’ютерного двійника (аватара) Гіордано створив не так давно. І за цей короткий час двійник уже встиг прислужитися „хазяїнові” – саме завдяки віртуальному образові реальний Гіордано отримав високооплачувану та престижну посаду.

Декілька провідних компаній вже почали розглядати віртуальну реальність як додатковий інструмент для пошуку нових працівників. „Жорстка конкуренція на ринку робочої сили змушує компанії шукати нових інноваційних способів рекрутингу”, – пояснює Ендрю Малон (Andrew Mallon), керівний директор Social Research Foundation, компанії, яка проводить опитування у світі Second Life. „Для деяких компаній рекрутингова діяльність у віртуальних світах навіть більш зручна, ніж у реальному світі, – переконаний він. – Наприклад, високотехнологічні організації відразу зможуть оцінити технічні та креативні навички кандидата, які виражаються в оригінальності його зовнішності (адже зовнішність віртуального двійника формується його реальним власником)”.

Пошук роботи Гіордано розпочав зі старого перевіреного способу – послав резюме у Sodexho – компанію, яка зацікавила його своєю пропозицією. Через деякий час рекрутер Sodexho зателефонував Гіордано та запропонував йому зареєструватися у Second Life та долучитися до ярмарку кар’єр, який проводитиметься компанією на одному із островів віртуального світу. (Багато компаній викуповують собі окремий острів у Second Life, платячи за нього реальні гроші).

Навігація у віртуальному світі далася Гіордано не відразу. Не будучи фанатом комп’ютерних іграшок, він не міг вибрати потрібний напрямок руху та постійно втрапляв у стіну. На те, щоб звикнути до керування своїм двійником, Гіордано витратив майже два дні. Проте до того моменту, коли мала відбутися подія, Гіордано навчився доволі вправно рухатися і легко піднявся по сходах до віртуального офісу, де повинно було відбуватися інтерв’ю.

Спілкуючись із рекрутером Мірою (за допомогою сервісу миттєвих повідомлень, вбудованого у Second Life) Гіордано почував себе абсолютно вільно та впевнено. „Час від часу я жартував, а Міра сміялася із жартів”, – ділиться він своїми враженнями від 90-хвилинного інтерв’ю. А пізніше рекрутер запросила до віртуального офісу керівного директора компанії та запропонувала йому особисто поговорити з Гіордано. Власне, це і було основним свідченням того, що кандидатові вдалося справити необхідне враження.

Наприкінці зустрічі Міра провела задоволеного Гіордано до виходу. Єдине, що його непокоїло – це те, що він не знає, як у віртуальному світі потиснути руку своєму співрозмовнику.

Звісно, такі віртуальні зустрічі та співбесіди не зможуть замінити справжнього спілкування у реальному світі. Проте вони можуть суттєво полегшити роботу рекрутерів і стати додатковим інструментом для пошуку та відбору кандидатів. Для Гіордано його зустріч із Мірою у віртуальному світі Second Life стала лише початком серії реальних інтерв’ю із менеджерами Sodexho. Проте, саме віртуальний двійник допоміг Гіордано відчути себе більш впевнено під час реального інтерв’ю і нарешті отримати омріяну роботу.