Одного разу зібралася група діяльних любителів рибної ловлі та заснувала товариство рибалок, адже водойми навколо просто кишіли рибою. Тиждень за тижнем, місяць за місяцем, рік за роком ці рибалки проводили засіданія. Вони говорили про своє покликання ловити рибу, про те, наскільки багаті рибою водойми, про методи рибної ловлі. З року в рік вони ретельно визначали сенс рибальства, захищали префессію рибалки, відзначали, що рибальство завжди має бути їх основним заняттям.
Безперервно вони шукали нові і кращі методи рибної ловлі та визначення для неї. Вони також стверджували: “Риболовля — завдання кожного рибалки”, “Кожен рибалка — ловець риби”. Вони спонсорували спеціальні збори під назвою “Кампанія з рибної ловлі” і “Рибний місяць”. Вони спонсорували конгреси національного і світового масштабу, аби обговорювати риболовлю і послухати про всі її способи, про риб, про снасті і нові винаходи в цій царині.
Одного проте вони не робили — вони не рибалили.
На додачу до регулярних зустрічей була організована рада, у завдання якої входило посилати рибалок в інші рибні райони. До ради обиралися люди, для яких риболовля була справою їхнього життя і які вміли сміливо та впевнено говорити про це. Але ані члени комітету, ані члени товариства не рибалили.
Були побудовані великі, сучасні і дорогі навчальні центри, початковою і основною метою яких було навчання рибальству. Викладали там доктора “рибологіі”, які, щоправда, самі ніколи не ловили рибу. З року в рік численні студенти здавали там заключні іспити й отримували ліцензію на рибну ловлю. Їх посилали працювати в якості професійних рибалок, декого — в далекі, але багаті рибою райони. Крім того, рибалки засновували великі видавництва для випуску відповідних довідників і посібників.
Було організовано також офіс, куди можна було зателефонувати і запросити кваліфікованого лектора на тему “Рибальство”. У зв’язку з цим багато хто відчув покликання до риболовлі і запропонували свої послуги. Їх взяли на службу і послали на рибну ловлю. Але так само й вони не доходили до свого основного завдання — ловлі риби. Вони теж займалися всілякими іншими справами, наприклад, будували насосні станції для забезпечення водойм водою.
Дехто казав, що хотіли б піти порибалити, але вони відчували покликання робити снасті для рибної ловлі. Інші думали, що їх справа — по-хорошому спілкуватися з рибою, щоб та знала, у чому полягає відмінність між поганими і хорошими рибалками. Були й ті, хто вважав, що головне — дати рибі уроки плавання і достатньо їжі для росту. Інші говорили про методи очищення води і переміщення риби в інші води для позбавлення від ворогів.
Якось після хвилюючої доповіді на тему “Необхідність рибальства” один парубок пішов вудити рибу. Наступного дня він розповів, що зловив дві дуже великі рибини. На честь цього грандіозного улову влаштували свято, парубка почали запрошувати на різні важливі зустрічі, щоб розповідав про свій успіх. Так що тепер і йому довелося розлучитися з рибальством для того аби мати достатньо часу поділиться з іншими своїм досвідом. Крім того, він був обраний до ради рибалок як людина з багатим досвідом.
Багато рибалок йшли на жертви, не боячись труднощів і поневірянь. Вони переживали за тих, хто не бачив сенсу в щоденних зустрічах і розмовах. Зрештою, хіба вони не дотримувалися поради Вчителя: “Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей”?
Можна собі уявити, як боляче їм було, коли в один чудовий день хтось сказав, що людина, котра не зловила у своєму житті жодної рибини, — не справжній рибалка.
Джерело: Джон Дрешер (John Drescher), The Fishless Fisherman
Ілюстрація: Steve Saunders
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців