— Ви не можете адекватно оцінювати себе, поки ви ставитеся до себе надто серйозно, — говорив Хай Тао учням.
Але молодий учень Жень не послухав порад учителя. Адже він прийшов до Хай Тао, щоб опанувати військову майстерність, якій вирішив присвятити своє життя, — які ж тут жарти? Жень не пропускав занять, приходячи на них першим і йдучи останнім. Він прочитав всі книжки з військового мистецтва й вивчив їх напам’ять. Він ретельно випрасовував свій одяг і зав’язував пояс красивим вузлом. Він вирівнював по нитці смужки на своїй ковдрі та відбивав край табуреткою. Він був першим у теорії — й останнім на практиці.
Одного разу Хай Тао вирішив покласти цьому край. Він знав, що моралізаторство не приносить користі.
— Послухай, Жень, ти вивчив так багато правил. Але ти так і не вивчив «Шістнадцять Правил Великого Воїна», — сказав Хай Тао. — Може, тому в тебе нічого не виходить?
Молодий учень рвучко повернувся до вчителя, очі його загорілися.
— Але я ніколи не чув про них, учителю! — вигукнув він. — Ви навчите мене, правда?!
— Звісно, — з м’якою усмішкою відповів Хай Тао. — Почнемо з правила номер шістнадцять. Воно просте: ніколи не сприймай себе і те, що ти робиш, занадто серйозно.
— Так, учителю, я зрозумів! А перші п’ятнадцять правил? Ви розкажете про них?
— Ні. Їх не існує, — відповів Хай Тао й додав: — Те, що я тобі розповів, це єдине.
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців