У 1987 році компанія Ford опублікувала керівництво по вирішенню проблем, яке містило техніку 8D. Спочатку її використовували тільки для перевірки якості та безпеки, але згодом стало зрозуміло, що техніка здатна на більше. Вона могла вирішувати найрізноманітніші проблеми, тому її почали використовувати дизайнери та інженери компанії для визначення, аналізу, коригування проблем та їх вирішення.
Техніка 8D здатна досягти наступних цілей при вирішенні проблеми:
- Думати, як команда.
- Ізолювати проблему і з’ясувати причину її появи.
- Визначити і чітко назвати чинники, які сприяли виникненню проблеми.
- Забезпечити тимчасове рішення для того, аби призупинити негативний вплив проблеми.
- Ліквідувати причини і фактори проблеми.
- Перешкоджати появі цієї проблеми в майбутньому.
Техніка 8D здатна вирішувати комплексні завдання, які зазвичай може вирішити тільки експерт. Однак, що стосується простих проблем, то з ними цей метод навряд чи зможе впоратися. Ця техніка працює в основному з тими проблемами, які можуть повторитися в майбутньому. До того ж вона вимагає щонайменше кількох тижнів роботи і чотирьох людей у команді.
8D — це систематичний метод пошуку рішення, тому, якщо вам потрібна техніка, котра покаже який із кількох варіантів вибрати, то спробуйте щось інше.
Процес 8D
Незважаючи на назву, процес складається з дев’яти кроків.
1. Планування
Включає в себе такий набір питань:
- Це нова проблема чи вона виникала раніше?
- Це проблема, що повторюється?
- Яка історія проблеми?
- Який метод вирішення цієї проблеми застосовували раніше?
На цьому етапі вивчається історія проблеми (як у медицині історія хвороби) і визначається, чи підходить техніка 8D у даному випадку.
2. Створення команди
Команда здатна виробити більше ідей, ніж людина поодинці. Бажано, щоб люди в команді мали безпосереднє відношення до проблеми, хоча в окремих випадках можуть допомогти абсолютно незв’язані з цією темою люди. Під час мозкового штурму можна застосовувати такі техніки, як Шість капелюхів або Ментальні карти.
3. Опис проблеми
Слід описати, оцінити масштаби проблеми і ризики, пов’язані з нею. Потрібно зрозуміти, як проблема може вплинути на проєкт. Щоб проаналізувати проблему, можуть допомогти такі техніки як SWOT або SCAMPER. Вкрай важливо, щоб всі учасники команди чітко розуміли, яка проблема перед ними стоїть. В іншому випадку можлива ситуація, при якій деякі члени команди будуть вирішувати неіснуючу проблему.
4. Вироблення тимчасового плану стримування
Оскільки на даному етапі важко знайти ефективне рішення, важливо створити тимчасове. Важливо розуміти, що це виробляється на короткий період часу, поки не буде знайдено більш продумане рішення.
5. Визначення та перевірка кореневих причин
Цей етап є найбільш важливим у цій техніці. Дуже часто те, що вважається причиною, є насправді симптомом, отже, потрібно в першу чергу розібратися з цим. Причини часто невидимі, тому варто виділити достатньо часу на їх пошуки і не економити ресурси.
6. Пошук перманентного рішення
Коли кореневі причини знайдені, рішення починає прояснюватися само собою. Виникає одна серйозна проблема — як втілити його найбільш ефективним чином. Ідеальне рішення повинно відповідати таким вимогам:
- зручність і практичність;
- здійсненність;
- економічна ефективність;
- рішення не повинно зазнати невдачі;
- рішення можна впровадити в усі можливі об’єкти компанії.
7. Впровадження перманентного рішення
Переходимо до плану дій. Саме час відповісти на питання:
- Що повинно бути зроблено?
- Кого потрібно залучити для корекції плану?
Цілком можливо, що на даному етапі будуть потрібні додаткові люди.
8. Запобігання рецидиву
Варто протестувати план дій на предмет появи проблеми. Якщо вона знову виникає, тоді потрібно почати все заново.
9. Привітання команди
Багато компаній забувають про цей простий крок. Визнання заслуг допомагає співробітникам залишатися мотивованими і позитивно налаштованими.
За матеріалами 4brain
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців