Історія про зграю горобців (із відкритим фіналом)

Якось надвечір горобці обсіли гілки дерева, щоб разом поцвірінькати й відпочити після дня важкої праці. Був сезон будування гнізд, і пташки добряче натомилися.

«Ми такі малі та слабкі, — писнув один. — Уявіть, наскільки легше нам велося б, якби гнізда нашій зграї допомагала будувати сова!»

«Еге ж, — погодився другий, — а ще сова могла б доглядати наших старих і малюків».

А третій підхопив: «Вона могла б давати нам мудрі поради і до того ж стежити за сусідським котом».

Тоді старий поважний горобець Правічник промовив: «Розішлімо в усі усюди розвідників і спробуймо знайти покинуте совеня, а ще краще — яйце. Для наших потреб згодиться і вороненя або дитинча ласки. Якщо нам вдасться знайти когось із них, це буде неймовірна удача! Навіть більша, ніж відкриття Павільйону з нескінченним запасом зерна в сусідньому саду!».

Почувши це, горобці так зраділи, що розверещалися на всю околицю.

MUST READ:  Притча: Наша цінність

І тільки Цінь-Цвірінь, одноокий горобець, який постійно все робив усім наперекір, засумнівався, чи варто починати цю справу. Серед гамору пролунав його скрипучий голос: «На погибіль собі придумали ми таку затію. Хіба не варто нам спершу опанувати мистецтво вирощування та приручення сов, а потім уже селити цих істот посеред нас?».

На це Правічник відказав: «Знайти сову — то вже нелегка справа. Украй важко знайти також і яйце. Почнімо з цього. А ось коли зможемо виростити сову, тоді подумаємо, як розв’язати наступну проблему — приручити її».

«Але це поганий план!» — кричав Цінь-Цвірінь, та ніхто вже його не слухав: птахи хутко розлетілися виконувати вказівку Правічника.

Біля нього залишилося лише кілька горобців. Гуртом вони спробували придумати, як приручити сов. Та скоро зрозуміли, що Правічник мав рацію: це було надзвичайно складне завдання, тим більше, що в них не було сови, на якій можна було б тренуватися. А втім, горобці й далі мужньо розмірковували над розв’язанням проблеми і все оглядалися, чи не летить хтось з їхньої зграї із совиним яйцем у лапах. Бо ж рішення проблеми вони досі не знайшли…

MUST READ:  Притча: Склянка з водою

Із книги “Суперінтелект. Стратегії і небезпеки розвитку розумних машин”