Колись давно, на березі однієї річки жив старий рибалка зі своєю сім’єю. Риболовля була їхнім сімейним ремеслом. Були часи, коли риби в річці було достатньо і сім’я жила досить заможно. Однак ті часи минули і річка перестала приносити такі доходи, як раніше. Рибалка не міг дозволити собі купити новий човен, а старий вже зовсім розпався. Тому, кожен новий день рибалки починався з того, що він лагодив човен і готував його до роботи.
Одного разу в двері дому рибалки постукав старий мудрець і попросився переночувати. Сім’я рибалки дуже душевно прийняла дідуся; вони нагодували його вечерею, якої ледь вистачило на всіх, і поклали спати в найзручнішому і найтеплішому місці в будинку.
Прокинувшись вранці, мудрець почав збиратися в дорогу. Він подякував родині рибалки за гостинність і запитав, чим він може їх віддячити за такий теплий прийом.
Рибалка подивився на дідуся, котрий виглядав ще біднішим, ніж сам господар, посміхнувся і сказав:
— Якщо хочеш нам віддячити, то порадь, як мені з цієї бідноти вирватися? Ти, бачу, дід мудрий, життя прожив, точно знаєш секрет успіху.
— Що ж… Якщо хочеш вибратися з убогості, втопи свій човен, — сказав дідусь і пішов собі.
Рибалка не прислухався до поради мудреця. «Як же я втоплю свій човен, якщо він єдиний нас годує. Якщо я втоплю його, то ми всі помремо від голоду», — міркував він. І рибалка став і далі жити колишнім злиденним життям, яке ставало все біднішим і біднішим. Все частіше сім’я рибалки лягала спати без вечері, а іноді і без обіду.
Одного разу, коли рибалка пересувався по річці в пошуках риби, почалася сильна гроза. Хвилі і сильна течія кидали човен об круті скелі і врешті-решт розбили його. Рибалка дивом врятувався і повернувся до сім’ї. Посиділи вони з дружиною, подумали, порадилися як далі жити і вирішили йти вниз за течією в пошуках кращої долі.
За кілька днів річка привела їх у велике рибальське поселення. Там було безліч човнів — від маленьких до величезних. Зрадів рибалка: «Ну нарешті і ми заживемо як люди!», але свого човна у нього не було, як і грошей, щоб його купити.
Одного разу сидів рибалка на березі, сумував, думав — що і як йому робити далі. А повз пропливали човни, багато човнів. Дивився він на них і мимоволі думав: «непогано було б цей човен відремонтувати і ось у цього дно потрібно просмолити, а ось цьому не завадило б борти зміцнити». Розмірковував він так деякий час і тут його раптом осінило: чому б йому не лагодити човни? А це він умів дуже добре, адже, свій старий човен розбирав до гвинтика неодноразово.
Став рибалка майстром відомим не лише в поселенні, де вони жили, а й за його межами. Почали до нього приїжджати люди з інших міст і селищ по допомогу.
Йшов час, рибалка заробляв все більше і більше. Накопичивши достатньо грошей, він купив великий будинок і власний човен. Про ті страшні голодні часи вони з дружиною навіть забули.
Якось згадав рибалка старого мудреця і пораду його, що човен потрібно втопити, щоб з убогості вирватися… І зрозумів, якою насправді корисною була порада старого.
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців