Якось в одну компанію призначили нового керівника. У перший же робочий день на новому місці той став вивчати свій кабінет і все, що в ньому. Адже було цікаво зрозуміти, як жив і працював твій попередник.
Звісно ж, він заглянув у всі шафи, прогледів полички із книгами й нарешті став досліджувати вміст письмового столу. Всі шухляди були порожні. І тільки в нижній він виявив два запечатаних конверти. Вони були під номерами 1 і 2.
На першому було написано: “Розкрити у випадку крайньої потреби — коли зовсім буде кепсько”.
На другому: “Розкрити тільки після першого”.
Була велика спокуса відразу ж розкрити обидва конверти. Але новий керівник мав витримку й вирішив їх не відкривати. Він подумав, що, можливо, колишній шеф забув їх тут і повернеться за ними. Він кинув їх назад у шухляду і забув про них.
Настав момент, коли керівнику стало дуже погано. Робота не йшла, колектив вступив із ним у протистояння, конфлікти чергувалися зі скандалами. Він уже подумував про звільнення, коли раптом згадав про конверти, адже їх ніхто так і не забрав. Отже — вони для нього! Він відкрив шухляду і взяв конверт №1. Розірвавши його, він прочитав на аркуші всього два речення: “Все нормально! Працюй далі, таке буває”.
Він заспокоївся і продовжив свою роботу. Ситуація потихеньку стабілізувалася. Пізніше він навіть із посмішкою згадував той свій період, коли ледве не покинув свій пост. Такі моменти траплялися і пізніше, але він реагував завжди спокійно, згадуючи слова з листа.
Але в якийсь момент подібні ситуації стали частішати. Наступив момент, коли становище стало набагато гіршим. На відміну від першого епізоду, до цього часу він уже встиг утомитися від цієї роботи і не вважав за потрібне кидатися рятувати положення. Йому стали натякати на відставку.
В останній надії на диво, він відкрив шухляду і дістав конверт №2. Повільно розкрив його і прочитав: “Готуй два конверти!”.
Джерело: pritchi.castle.by
Ілюстрація: Depositphotos.com
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців