Лікарня. Менеджерам вхід заборонено

Навіщо лікарням менеджери? Сама тільки назва цієї професії “проситься” відправити її працювати кудись далеко, у “бізнес”, подалі від місць, де пацієнтам надають не продукти і послуги, а “допомогу”. Лікарнями повинні управляти лікарі. Тільки лікар може зрозуміти пацієнта. І тільки лікар може зрозуміти іншого лікаря. Хоча це звучить дуже переконливо, дослідження доводять: лікарі управляють лікарнями гірше, ніж менеджери компаніями. Програють від цього якраз і пацієнти, і прості лікарі.

Дослідження компанії McKinsey та Лондонської школи економіки справді довело, що лікарні, де більшість управлінців мають клінічний досвід, демонструють кращу результативність порівняно з тими закладами, де таких управлінців меншість. Але втішатися рано. Лікарнями державної системи в Британії (NHS) управляють гірше, ніж приватними лікарнями і значно гірше, ніж підприємствами великого і навіть малого бізнесу. В Україні таких досліджень не було, але інтуїція підказує – цей розрив ще більший. В чому ж його причина?

Напевно, в переоцінці власних можливостей. Чи достатньо лікарського досвіду, щоб бути управлінцем? Вищих навчальних закладів, які надають управлінську та бізнес-освіту в світі якщо не більше, то принаймні не менше ніж закладів медичних. Виходить управління – справа достатньо серйозна та відповідальна, щоб їй професійно навчали такі заклади як Оксфорд або Гарвард. Але скільки головних лікарів державних або приватних клінік в Україні мають вищу, або хоча б якусь іншу управлінську освіту?

Ви скажете – лікарі мають досвід. Справді, вже згадане дослідення в Британії виявило, що найменше лікарні поступаються іншим підприємствам саме в управлінні операційними, процедурними питаннями діяльності (дослівно – ощадливим виробництвом). Тобто якраз в тому, чому можна навчитися на досвіді. Найбільші ж розриви бачимо в управлінні результативністю та персоналом – сферах, де потрібна теоретична та методологічна підготовка. Все було б нічого, якби ці дві сфери не були тісно пов’язані із сторонами, на кого діяльність лікарні впливає найбільше: пацієнтами (результативність) та лікарями (управління персоналом). Якраз тими, кого лікарі-управлінці “розуміють як ніхто інший”.

В Україні дуже багато професійних лікарів, які самовіддано лікують пацієнтів. Чому ж якість лікування є такою (вже загрозливо) низькою? Можливо тому, що між пацієнтами і лікарями стоять управлінці, які, відповідно до британського дослідження, однаково погано працюють і з одними, і з іншими. Саме тому хотілося б, щоб лікарнями управляли не лікарі, а менеджери. Менеджери – не за спеціальністю, а способом управління. Менеджерами можуть бути лікарі (доведено – це краще для лікарень), а можуть бути зовнішні спеціалісти. Головне, щоб кожною професією займалися професіонали: лікуванням – лікарі, управлінням – управлінці.