Якби ваші люди справді були найдорожчим активом вашої компанії – тоді навряд чи ви “кричали” про це на кожному кроці, переконана Роберта Матусон (Roberta Matuson), авторка блогу Generation Integration. “Наші люди – наш найцінніший актив”, – це, вочевидь, одна із найпопулярніших фраз нового століття. Введіть цю фразу англійською мовою у Google – і ви отримаєте більше 500 000 результатів. Але чи зможете ви назвати хоча б 10 компаній, у яких цей лозунг по-справжньому втілюється у життя?
Роберта пропонує нам п’ять причин, через які фразу “наші люди – наш найцінніший актив” потрібно заборонити:
- Компанії готові витрачати майже які-завгодно суми на розвиток, маркетинг та рекламу своїх продуктів, але майже ніколи вони не готові здійснювати такі ж інвестиції в людей.
- Звинувачення у незацікавленості робочим процесом чомусь завжди лягають на плечі працівника, і майже ніколи – роботодавця.
- Компанії вірять, що незамінних людей не існує.
- Роботодавець цінує думку підлеглих лише до тих пір, поки вона повністю узгоджується із його власною.
- Як би ефективно та результативно ви не працювали – ви завжди прийдете до того моменту, коли подальше зростання (в тому числі – і грошове) буде можливе тільки за межами компанії.
Можливо, роботодавцям потрібно трішки менше говорити, і трішки більше робити. Тоді істина: “наші люди – наш найдорожчий актив” стане очевидною для всіх!