“Токсичні” менеджери: як з ними боротися?

Токсичні менеджери: як з ними боротисяМенеджмент@Блог благополучно повернувся з відпустки і готовий знову радувати наших шановних відвідувачів своїми постами ;). Сьогодні я хотів би присвятити замітку так званим “токсичним” менеджерам, людям, які, попросту кажучи, не дають нормально працювати своїм співробітникам і розвиватися компанії в цілому.

Сет Годін (Seth Godin) характеризує “токсичних” співробітників наступним чином: “це такі співробітники, яким важко спілкуватися з колегами й того гірше – із клієнтами.

Вони роблять дві великих помилки:

  1. Плутають “Чим я можу допомогти цьому клієнту/потенційному клієнту?” з “Як позбутися від цієї людини й повернутися до своєї роботи?”
  2. Плутають “Як провести хороший день, ставлячись до цієї людини з більшою повагою?” з “Чому ця людина не віддає мені шани, що я заслуговую?”.

Токсичні співробітники зазвичай повні страху, ними важко керувати, їх мало цінують. Їхню поведінку рідко вдається змінити погрозами тому, що вони часто самі загрожують іншим. Менеджери можуть найняти нетоксичних співробітників, токсичних призначити на іншу посаду й усвідомити для себе, що вони готові заплатити майже будь-яку ціну за те, щоб не підпускати токсичних співробітників до інших. А якщо токсичні співробітники починають з’являтися у вас постійно, то це ваша провина, а не цих співробітників”.

MUST READ:  А навіщо Вам резюме?

У свою чергу, Рой Лубіт, автор книги “Токсичні менеджери та інші трудні люди”, консультант із багаторічним досвідом роботи, описав докладну класифікацію різних типів “токсичності” менеджерів. До “токсичних” належать не тільки закінчені психи й люди із психічними відхиленнями, але також і просто люди з певними переконаннями:

  • Нарцисичні (я – зірка, що хочу, те роблю)
  • Неетичні менеджери (діють проти правил)
  • Агресивні менеджери (усім робити те, що я сказав, інакше сильно пошкодуєте)
  • Ригідні (правила створені, щоб заважати всім працювати)
  • Страждаючі розладами психіки.

Це лише короткий перелік, кожен пункт якого має багато підтипів із власними особливостями. Класифікація, як пише автор, важлива для того, щоб успішно протистояти тим або іншим “токсичним” менеджерам, тому що той самий вплив на одних діє заспокійливо, а інших, навпаки, заводить ще гірше.

Рой дає кілька простих порад, слідуючи яким компанії можуть значно підвищити свою ефективність тільки за рахунок зниження шкоди від “токсичних” менеджерів:

  • Компанії повинні визнати, що “токсичність” існує й поставитися до цієї проблеми з належною серйозністю.
  • Потрібно створити такі процеси (а ще краще – корпоративну культуру), які б дозволили виявляти “токсичних” менеджерів максимально швидко. Це й особливі техніки відбору персоналу, й організація кругового зворотного зв’язку, й організація спеціального відділу для допомоги співробітникам у складних нестандартних ситуаціях.
  • Залучити професійних психологів і консультантів, які давно працюють із проблемами деструктивної поведінки на роботі й зможуть допомогти в наданні допомоги як самим “токсичним” менеджерам, так і потерпілим від їхньої діяльності.