Рухаємо меблі або Чому креативні сесії та наради часто перетворюються на порожню трату часу?

Добре, коли співробітники компанії спілкуються між собою та діляться ідеями. Погано – коли щоденні креативні мітинги перетворюються на формальність – своєрідний ритуал, коли вже ніхто не може пояснити, навіщо це потрібно, але кожен продовжує його дотримуватися, бо “так заведено”! І біда навіть не у численних зібраннях, які, по-суті, є не чим іншим, ніж порожньою тратою часу, а радше у безкінечних розмовах, які, здається, триватимуть вічно, але, попри це – так нікуди й не приведуть.

Людську натуру не змінити – кожен із нас (іноді – підсвідомо) хоче, щоб його почули, зрозуміли і визнали. Кожен любить навчати інших, розповідати історії, ділитися власним досвідом чи будь-яким іншим чином вносити свої “п’ять копійок” до загальної справи. А коли ж це робити, якщо не під час зустрічей. Особливо, якщо керівництво так сприятливо налаштоване на підтримку таких заходів.

І байдуже, що часто думки окремих індивідів не мають жодного стосунку до загальної справи і ніякого впливу на результат зустрічі. Учасникам байдуже, що їхні думки не нові і не креативні. Їм просто подобається говорити.
Можливо, тут доречною буде цитата майстра Крішнамурті: “Думки це – меблі у кімнаті з зачиненими дверима”.

Беручи цю метафору за основу, видання ManagementIssues.com пропонує розглянути робочі зустрічі як процес перестановки меблів у кімнаті. Що ж насправді відбувається під час таких сесій, якщо вони перетворюються на формальність, а потім – ритуал. Люди просто “рухають багато меблів” (думок) – спершу – в одне місце, потім – в інше, а потім – знову повертають все на свої місця. Потім учасники зібрання вирішують змінити оббивку меблів і знову починають їх рухати туди-сюди. Потім вони приступають до комплектуючих та фурнітури. Але, як би там не було – це залишаються ті самі меблі.

Хтось додає нових кольорів, хтось – намагається відчинити чи зачинити дверцята у шафах, сподіваючись, що це змінить саму ідею меблів. І відбувається постійний рух – туди-сюди, туди-сюди… Різні варіації. Різні кути зору. А якщо залізти під диван – то кімната взагалі почне виглядати по-новому.

Але двері зачинені. Не вистачає кисню. Немає свіжого повітря…

А вам подобається “рухати меблі”?