Ніхто не любить “програвати”. Втім – це частина людської сутності. Іноді складається враження, що люди, які досягнули успіху, мають імунітет до поразок та провалів. А якщо уважніше дослідити історію становлення таких людей – можна звернути увагу, що вони помилялися анітрохи не менше, ніж будь-хто інший. Що було відмінним – то це їхнє ставлення до “поразок”.
Успішні люди ніколи не дозволяють провалам збити їх зі шляху до успіху. Вони сприймають “поразку”, як навчання, об’єктивно оцінюють свої помилки і з новим досвідом продовжують рухатися до мети, стверджує Міра Вайт, автор Management Issues.
Більшості з нас ще в школі вкладали в голову стереотип, що помилок та поразок слід уникати всіма можливими силами. Вчителі недвозначно дають зрозуміти, що низькі оцінки є неприйнятними і виховують в учнях бажання боротися за найвищі результати. Коли ж вони отримують незалік – це засуджується. Люди, які не можуть здати іспит чи досягнути успіхів у навчанні, отримують клеймо невдахи та “лузера”.
Не дивно, що такі люди, досягаючи старшого віку, продовжують вірити, що їхні помилки свідчать про:
1) те, що вони не доклали усіх можливих зусиль для досягнення успіху;
2) те, що вони невдахи.
Таке ставлення до своїх помилок може повністю вибити людину “з колії”, у випадку провалу.
Коли людина щиро переконана, що будь-які її невдачі – наслідок внутрішньої недосконалості – це може мати руйнівний психологічний вплив на їхню свідомість та відчуття власної повноцінності.
Успішні люди ніколи не дозволяють провалам взяти верх над собою. Вони сприймають їх і навчаються з них, отримуючи найцінніше – досвід.
Вміння приймати власні помилки, вочевидь, є найскладнішою навичкою, оскільки емоції часто беруть верх над здоровим глуздом. Ми відчуваємо злість, розчарування і навіть страх, коли це трапляється з нами. І хоча такі емоції є абсолютно нормальними – ми не можемо ефективно продовжувати розмову з партнером, колегою (чи навпаки – нападником). І до тих пір, поки ми перебуваємо у стані емоційного афекту – ми не можемо адекватно реагувати на зовнішні обставини і діяти конструктивно.
Щоб позбавитись від зайвих і часто – непотрібних емоцій – варто дати собі деякий час на роздуми. Дуже важливо прийняти свою помилку, якщо така мала місце. Але не менш важливо – пробачити собі і рухатися далі. Той факт, що ми помилилися, зовсім не означає, що відтепер ми все життя повинні звинувачувати себе і нарікати на себе. Адже така поведінка не призводить ні до чого, окрім виснаження та втрати енергії, яка могла б бути використана більш ефективно.
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців