Якщо Ви ніколи не купували товар з етикеткою “Made in China”, то напевно, Ви ніколи нічого не купували.
Історія відносин України та Китаю налічує не одну сотню років. Ні, звичайно, українські гетьмани не були в якості послів в Піднебесній, але в якості покупців або продавців – цілком можливо 🙂
Шовкові костюми, порох – ці атрибути знайомі кожному козаку не менш, ніж корінному китайцю. Якимось чином ж ці речі до нас потрапляли… Але залишимо історію історикам.
У сучасній історії становлення бізнесу в Україні Китай відіграє дуже важливу роль. Не буду говорити про товарообіг між країнами та іншу статистичну дурницю, просто зайдіть у будь-який магазин або супермаркет і переконайтесь самі. Іграшки, побутова техніка, лампочки, текстиль, одяг, взуття, меблі, автомобілі – далеко не повний перелік китайських товарів, представлених в Україні.
Якщо не помиляюсь, в Україні є лише один завод, який виробляє енергозберігаючі лампи. Але якщо Ви зайдете в магазин, то побачите різноманітність торгових марок енергозберігаючих ламп. І все це різноманіття виробляється де? Правильно – в Китаї. Подібна ситуація в Україні і з рушниками, і з іграшками… Про інше не знаю, але, швидше за все є й інші ринки, де продукція китайського виробництва займає вагому частку.
Тільки не подумайте, що підприємливі китайські виробники виходять на український ринок зі своїми брендами. Насправді це не так. Справа в тому, що в Україні є три фактори (основні, на мій погляд), які стимулюють вітчизняних підприємців виробляти свої бренди в Китаї.
Перший фактор – попит на дешеву продукцію. Нажаль, пересічний українець не готовий викладати гроші за якісні продукти. Це факт. І тому він обирає щось гірше (не обов’язково найгірше) і подешевше. Це і стимулює ринок поставляти дешеву середньо- та низькоякісну продукцію.
Другий фактор – зменшення витрат вітчизняними виробниками. Перед українським бізнесменом постає питання: працювати в Україні (при цьому нести витрати на виробництво, контроль якості, вирішувати питання з державними установами, вирішувати питання з пошуком та управлінням персоналом) або замовляти в Китаї (при цьому основне питання – це логістика)? Багато підприємців обирають друге. Звичайно і тут є підводне каміння у вигляді контролю якості, підтримування залишків продукції. Але ці ж питання треба вирішувати і при власному виробництві. Відмовившись від нього можна заощадити ресурс, і направити його на маркетинг і розкрутку бренду.
Третій фактор – відсутність виробничих потужностей. В Україні склалася ситуація, коли на багатьох товарних ринках попит випереджає пропозицію. Звичайно, світова фінансово-економічна криза вплинула на цей попит, – але мені здається не істотно. Перед підприємцями стоїть завдання швидкого насичення ринку (хто зробить це швидше, той і прибуток отримає швидше). Технологій швидкого запуску виробництв у нас поки що немає, плюс бюрокартія, пошук землі під виробництво, пошук великих фінансових ресурсів. Все це повертає погляди бізнесменів на Схід, і зокрема, Китай.
Тема відносин із Китаєм така ж неосяжна, як і неосяжність самого Китаю. Говорити про це можна нескінченно. Але певен, що поки Ви читаєте цю статтю, хтось підписує контракти на постачання продукції з Китаю. Побажаємо ж їм успіху в цій нелегкій справі:-)
І на завершення, – відео. Зверніть увагу на те, що в цьому ролику звучить назва регіону Китаю, де виробляється якісна продукція. Якщо Ви не вірите в це, як кажуть в Одесі, – поїдьте самі і переконайтеся 🙂
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців