Кілька слів про маркетинг “втручань”, або Навіщо компанії “стріляють з гармати по горобцях”?

Чи доводилося вам коли-небудь чути крилату фразу: “стріляти з гармати по горобцях”? Думаю, цей вислів якнайкраще відображає сучасний стан справ у сферах інтернет-маркетингу та реклами в Україні. І хоча здоровий глузд підказує нам, що “мудрий в гору не піде” – часто рекламні агенції та ті компанії, які замовляють у них послуги, дотримуються цілковито протилежної думки. Вони витрачають шалені бюджети та зусилля, щоб отримати ефект, якого можна було досягнути устократ меншою “кров’ю”.

Схоже, наші маркетологи та PR-ники ще не до кінця зрозуміли, що у новітньому комунікаційному середовищі, коли інтернет входить у життя практично кожної людини, маркетинг “втручань” (тобто намагання насильно втрутитися у свідомість споживача) перестає виконувати роль “першої скрипки”.

Люди перестають чекати, поки їм щось “впарять” і віддають перевагу самостійному пошукові. Багато хто з них уже не купить мобільний телефон чи ноутбук, тільки тому, що побачив рекламу на білборді чи по телевізору. Все більше учасників ринку скористаються пошуком по інтернету, щоб знайти пропозицію, яка максимально задовольнить всі їхні потреби, починаючи від технічних характеристик, і закінчуючи ціною.

Звісно, традиційна реклама у газетах та по радіо нікуди не дінеться. Але її ефективність з часом явно ставатиме нижчою (а особливо, зважаючи на те, наскільки перенасичений рекламою сучасний медіапростір).

Беручи до уваги всі ці зміни у інформаційному середовищі, логічно було б припустити, що сфера реклами та маркетингу також повинна еволюціонувати. Втім, українські компанії та рекламні агентства продовжують “стріляти з гармати по горобцях”, витрачаючи десятки і сотні тисяч доларів на ТВ-рекламу, при цьому не забезпечивши себе найелементарнішим – власним представництвом в інтернеті – веб-сайтом компанії.

Щоб не бути голослівним, наведу приклад із власного досвіду (власне, саме він і спонукав мене до написання цієї замітки). На носі зима, святкова відпустка, і я вирішив провести її в Карпатах на лижному курорті. Логічний крок – знайти гірськолижний курорт, який би повністю задовольнив потреби за рівнем сервісу та вартістю. І зрозуміла річ, що перше місце, де я почав шукати – це інтернет.

Не розповідатиму, скільки часу довелося “битися” із незрозумілими (і неінформативними) каталогами сайтів відпочинку та застарілими переліками карпатських готелів, поки не знайшов те, що потрібно – інтернет-сайт гірськолижного туристичного комплексу.

“Ну нарешті, – подумав я, – зараз дізнаюся про всі умови, рівень сервісу, контакти і головне – вартість всього цього задоволення”.

Втім, вже за кілька хвилин довелося повернутися до жорстокої реальності. Україномовна версія сайту взагалі виявилася недоступною (у розробці), хоча сайт існує вже більше двох років. Більшість цін та описів – застаріли. А дати проведення спеціальних заходів у комплексі – не співпадали на різних сторінках сайту.

От і виходить – шалені гроші викидаються на маркетинг і залучення клієнтів. А зробити найбанальніше і найдешевше – довести до ладу нескладний веб-сайт, який після цього без зайвих витрат приводитиме нових клієнтів – не спромоглися… І сумніваюся, що це стосується тільки карпатських гірськолижних комплексів.