Модель “сміттєвого кошика”

“Перша навичка керівника – прийняття ефективних рішень”, – писав у свій час Пітер Друкер. Із необхідністю прийняття різних рішень, природно, зіштовхуються не тільки керівники, але саме їхня роль у цьому процесі найбільш важлива для організації. Вашій увазі я хочу запропонувати одну з моделей прийняття рішень.

Модель “сміттєвого кошика” – таку назву отримала модель прийняття рішень в організації, вперше описана американським професором Джеймсом Марчем (James March). Метод полягає в наступному: зіштовхуючись із необхідністю ухвалення рішення, члени організації виробляють безперервний потік проблем і рішень. Більшість із них “викидаються” в “сміттєвий кошик”, і лише дуже незначна частина рішень приймається в якості остаточних.

В основі цієї моделі лежать спостереження Марча за поведінкою людей в організації. Він з’ясував, що співробітники схильні віддавати перевагу певному типу дій, так званим “улюбленим рішенням”, що застосовуються практично в будь-якій ситуації. Це, у свою чергу, впливає як на процес ухвалення рішення, так і на кінцевий результат.

Модель “сміттєвого кошика” дозволяє також розглядати організацію як набір конкуруючих рішень, що чекають свого часу. Тоді рішення – це те, що відбувається, якщо в якому-небудь вузлі виникає певне сполучення проблем, рішень й альтернатив. Тим самим остаточне рішення є не більш ніж побічним продуктом алхімічних процесів, що протікають в “сміттєвому кошику”.

Це також узгоджується з іншою ідеєю Марча, висунутої їм разом з іншим американським ученим, Ричардом Сайєртом (Richard Cyert): поведінка організацій – це форма “організованої анархії”.

За матеріалами книги “Вибрані концепції бізнесу. Теорії, які змінили світ”