У XVIII-му столітті англійські моряки привозили з Далекого Сходу пікантний соус, який китайці називали “Ке Tsiap” й який вони використовували для засолювання риби. На смак британців соус був занадто гострим, тому англійські кухарі додали до нього томати, гриби і цукор. Для американської кухні новий соус виявився надто м’яким, тому фахівці компанії Henry J. Heinz вирішили додати в нього спецій і почати власне виробництво “гарячого кетчупу”.
Генрі Хейнц заявив про себе, коли йому було всього лише шістнадцять років. Він продавав хрін, вирощений на городі його матір’ю, і консервував його в прозорі скляні банки – щоб покупець міг переконатися у якості пропонованого продукту. Це було початком кар’єри. У 1876-му році його рідний і двоюрідний брати позичили йому необхідну суму грошей і заснували в пригороді Пітсбурга завод і компанію F & Heinz Company. Директором вибрали Генрі.
У 1886-му році Генрі Хейнц відправляється в Лондон, щоб ознайомити зі своїм бакалійним товаром фірму Fortnum et Mason, офіційного постачальника королівського двору. Директор фірми відповів наступне: “Я думаю, що куплю у вас не щось одне… я беру все”. У наступному році Генрі Хейнц придумав рекламний слоган: “Хейнц, 57 найменувань”. Незадовго до того він побачив у метро рекламу взуття зі схожим оголошенням: “21 різноманітна модель”. Насправді ж Heinz продає набагато більше найменувань бакалійних товарів, але це число йому чимось сподобалося, він взагалі відчуває слабкість до чисел.
Із книги Бернара Галі “BRAND: Народження імені”