Чому помирають стартапи?

Чому помирають стартапи?“Кілька років тому я працював над сервісом, який мав на меті забезпечити зручні он-лайн перемови між людьми у різних куточках світу. Тобто по суті це був чат, – пише автор блогу Geeks in Boston Шаймон Рура (Shimon Rura). – Разом з іншими розробниками ми були переконані, що відразу після запуску тисячі користувачів кинуться на наші ресурси і переповнять їх. Тому ми багато працювали над забезпеченням надійності та стабільності навіть при дуже великих навантаженнях. Чи варто говорити, що наш сервіс так ніколи й не здобув популярності. На нього ніколи не заходили ті тисячі користувачів, про яких ми мріяли!”

Проблема ж у цьому випадку насправді полягала не в тому, що сервіс не зможе витримати великого навантаження, а в тому, як залучити такий потужний трафік. Більшість компаній провалюються через те, що двоє хлопців, які працюють у своєму гаражі, так ніколи й не виходять з гаража. Або через групу інженерів, які витрачають велетенську кількість часу на проблеми, пов’язані з оптимізацією коду, замість того, щоб зосередитися на проблемах, які справді мають значення для потенційних користувачів.

Формула успіху, на думку Шаймона, в цьому випадку звучить дещо безглуздо, але тим не менше – вона діє: намагайтесь пережити крах так рано, як тільки можливо (try to fail early). Коли ви лише починаєте свою підприємницьку діяльність – ви насправді не маєте жодного уявлення, які проблеми постануть перед вами через декілька місяців, і тому концентруєтесь зовсім не на тих речах! І якщо вам вдасться успішно справлятися “не з тими” проблемами – то ви ніколи не виберетесь із цього замкнутого кола і ніколи не досягнете успіху.

MUST READ:  Twitter та Facebook не виходячи з примірочної

Цікаві коментарі на цю статтю залишили відомі есеїсти та розробники програмного забезпечення Джоель Спольски (Joel Spolsky) та Пол Грем (Paul Graham).

“Ваша компанія провалюється тоді, коли ви здаєтесь, – пише Джоель Спольски. – Створення бізнесу в ніші, яка ще навіть не існує – це удар “пальцем в небо”. Перша спроба або дві майже завжди призводять до повного провалу. Ви отримуєте настільки “вбогі” результати – що навіть не знаєте, що потрібно змінити, щоб покращити їх. У такому разі ви починаєте спочатку, іноді створюючи абсолютно новий бізнес. Іноді проходить дуже багато часу, перш ніж ви просто починаєте відчувати, що займаєтесь тим, чим потрібно”.

У свою чергу Пол Грем додає: “Основна причина, чому засновники закидають свої стартапи – це їхня зневіра. При цьому у деяких людей “запас міцності” (внутрішньої мотивації) настільки великий – що здається просто безкінечним. Такі люди майже завжди досягають успіху. Повною протилежністю їм є люди, у яких взагалі немає схильності до внутрішньої мотивації. Такі люди потребують керівника з нагайкою. Тільки він може змусити їх працювати! Але найчастіше трапляються люди, в яких присутня певна (але не безкінечна) здатність до самомотивації. Такі люди здатні досягнути успіху, якщо правильно керуватимуть своїм натхненням.

MUST READ:  Проблема вибору: Що робити, коли хочеться все і відразу?

На мою думку, приблизно чверть чи у кращому випадку третина стартаперів володіють “безкінечним” запасом внутрішньої мотивації. Майже всі інші перебувають у “середній” групі.

Найбільша небезпека для людей із “середньої” групи – це незнання того, що робити далі. Саме тому для них так важливо якомога раніше отримати результати своєї роботи і почати взаємодію з користувачами. Як тільки ваш продукт потрапить в руки ваших користувачів – вони підкажуть, що робити далі. Це не означає, що вам слід у всіх випадках прислухатися до них. Але принаймні – у вас будуть різні дані, які ви зможете аналізувати і приймати рішення”.

А ви як думаєте, чому стартапи, які, здавалося б, мають в собі таку перспективну ідею, часто провалюються, так і не досягнувши успіху?