Одного разу учень сказав Учителю:
– Учитель, я придумав багато вдосконалень і поліпшень для підприємства, у якому працюю, але хазяїн не слухає мене.
– Розкажи докладніше.
І учень розповів про ситуацію, що склалася у його компанії і про ті пропозиції, які він намагався донести до свого начальника. Про те, як бос, не дослухавши його до кінця жодного разу, переривав розмову й, пославшись на термінові справи, тікав або кудись їхав. Про те, як всі доповіді й письмові пропозиції поверталися до нього з позначкою: “Нагадай наприкінці року” або “Зараз не час”.
– Усе, що ти пропонуєш, звучить розумно, – насупився Вчитель. – Виклади це на папері.
Наступного ранку учень приніс Учителю свої пропозиції, записані на двадцятьох аркушах дорогого і хорошого паперу. Учитель поставив під останнім аркушем свій підпис, і учень відніс папери хазяїнові, цього разу вже від імені Вчителя.
Увечері він прибіг радісний і сказав, що всі пропозиції прийняті із вдячністю, а також поклав перед Учителем досить велику суму грошей, сказавши, що це – подяка начальника за мудрі поради.
– Чому ти радієш? – запитав Учитель. – Йому не потрібен розум, йому потрібен авторитет. Ця компанія не гідна тебе.
Учитель віддав всі гроші учневі й порадив організувати своє підприємство.
Автор притчі: Тадао Ямагучі, книга “Путь торговли” (рос.)
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців