Чому ми прислухаємося лише до того, що хочемо почути?

Чому, йдучи на загальну робочу нараду і проводячи там по 2-3 години, ми несподівано виявляємо, що кожна людина виходить із наради з абсолютно різними уявленнями про тему дискусії. Можливо, так відбувається тому, що у сучасному світі, переповненому інформацією та комунікацією, ми прислухаємося лише до тих точок зору та повідомлень, які хочемо почути, і абсолютно ігноруємо всі інші? Таке припущення роблять автори журналу Management Issues.

Було проведено дослідження, яке, схоже, здатне дати відповідь, чому один з учасників вашої команди постійно не досягає поставлених результатів. Чи чому складається враження, що керівник чує лише половину порад від своїх підлеглих. Команда психологів з університетів Іллінойса та Флориди, виявили, що живучи у світі гіперкомунікацій та інформаційного перенасичення, ми фільтруємо більшість із того, що нам доводиться чути або сприймати.

Люди намагаються уникати інформації, яка входить в протиріччя з їхніми власними переконаннями (тим, у що вони вірять і чого дотримуються).

У той же час, існують фактори, які можуть змусити людей переглянути свою точку зору, чи принаймні, прислухатися до альтернативної думки.

Основною метою дослідження було визначити, чи свідомо люди намагаються уникнути інформації, яка суперечить їхнім власним уявленням, а чи вони просто підсвідомо вишукують ідеї, які підтверджують їхні стереотипи, та оточують себе схожими людьми, які мислять подібно.

Дослідження виявило, що люди вдвічі більш схильні довіряти інформації, яка підтверджує їхню власну точку зору, ніж тій, яка суперечить їй. Навіть якщо остання має під собою краще доказове підґрунтя. При цьому трапляються окремі випадки, коли люди майже хронічно не сприймають будь-яку інформацію, яка йде врозріз із їхніми власними переконаннями. Такі люди в трьох із чотирьох випадків обирають “солодку брехню”, яка співпадає з їхніми стереотипами, і лише у 25% випадків готові прислухатися до альтернативної точки зору.

Найбільший супротив альтернативній точці зору люди виявляють тоді, коли йдеться про політичні, релігійні чи етичні аспекти, що, зрештою, й не дивно.

Проте, вочевидь, найбільш дивовижним відкриттям дослідження стало те, що люди, які в глибині душі не до кінця впевнені у тому, що намагаються проповідувати, відстоюють свою точку зору набагато більш агресивно, ніж ті, хто повністю переконаний у своїй правоті.

Втім, як уже згадувалося вище, існує цілий перелік факторів, які спонукають людей досліджувати альтернативні точки зору. Одним із таких факторів є необхідність відстоювати свої ідеї публічно. Люди, яким це необхідно (наприклад політики), прислухаються до ідей своїх опонентів, намагаючись знайти у них раціональне зерно. Як наслідок, їхні власні ідеї еволюціонують.