Одного разу Вчитель разом із декількома учнями відвідав лекцію, що його цікавила, у місцевому університеті. По закінченні лекції учні запитали Вчителя:
– Що Ви скажете про цього професора, Учитель? Чи сподобалося Вам те, як він володіє матеріалом й як пояснює його?
– На мій погляд, – сказав Учитель, – йому треба було б викладати не в університеті, а в школі або, навіть, у дитячому садку.
Коли Вчитель вимовив ці слова, хтось, хто стояв неподалік від них, розгорнувся і рішучими кроками пішов геть. Один із учнів викликнув:
– Учитель! Це той самий професор.
Учитель вдивився в спину цієї людини, посміхнувся й сказав:
– Хто-небудь, будь ласка, наздоженіть його… і скажіть, що я помилився: тільки школа!
Цією історією ми були дуже здивовані. Ось як ми міркували: мало того, що Вчитель кривдить професора, про якого йде мова, він ще й незвично швидко змінює свою думку. Цілком випадково одному з нас зустрівся щоденник відомого вченого, котрий, як виявилося, і був цим самим професором! (Також ми з’ясували, що все це відбувалося в Об’єднаному Королівстві, а професорові на момент події було всього 29 років).
У своєму щоденнику в той день учений записав: «Спочатку мене здивувало й навіть образило висловлення Вчителя, яке я випадково підслухав після досить успішної, на мій погляд, лекції, на якій він був присутній. Учитель заявив, що моє місце – не в університеті, а в школі або дитячому садку. Однак, коли мене наздогнав посланий ним помічник, усе встало на свої місця! Виявляється, глибоке переконання Вчителя полягало в тім, що на найбільш ранньому етапі в навчанні повинні брати участь кращі викладачі. І я з цим повністю згодний! Так я по недомислу прийняв щирий комплімент за образу або злий жарт. Не дивно, що його знають і люблять у багатьох країнах, а мене лише в нашому університеті…»
Після того, як ми прочитали цей щоденник, і думка Вчителя, і важливість цієї історії стали для нас очевидні.
Автор притчі: Тадао Ямагучі, книга “Путь торговли” (рос.)