Для більшості компаній баланс між роботою та особистим життям – це явище негативне, оскільки цей концепт передбачає, що людина повинна цілковито і повністю забути про роботу, коли виходить за межі офісу ввечері. Тому сучасні компанії більше зосереджуються не на підтримці “балансу”, а на створенні “життєвого стилю”. Адже зрештою – робота не віддільна від особистого життя. А колеги, які працюють в одній компанії, цілком можуть бути друзями і за межами офісу.
Хоча часто “збалансований” підхід до питань життя/роботи підтримується самими компаніями (а деякі навіть наголошують на цьому під час найму співробітників) – насправді намагання вибудувати стіну між особистим та професійним вбиває корпоративну культуру, стверджують на сторінках блога Employee Evolution.
Філософія балансу між роботою та особистим життям була дуже доречною у 1890-их. Коли робочий день полягав у важкій фізичній праці за станком – важко було продовжувати думати про роботу після повернення додому. Та й не потрібно! Адже коли машини виключалися – працівники не могли продовжувати працювати, навіть якби дуже захотіли. Тому не було жодного сенсу в думках знову і знову повертатися до цеху – адже це не підвищило б результативності.
У 2009-му році ситуація докорінно змінилася (та й не дивно – адже минуло більше 100 років). Світ став інформаційноцентричним, а найбільшу перевагу має той, хто володіє знаннями. Саме ті компаній, які найбільше “мріють”, створюють інновації та постійно змінюються – виграють на ринку. Неможливо створити проривну інноваційну технологію чи продукт, якщо займатися справою у чітко виділені 8 годин 5 днів на тиждень, а весь інший час забороняти собі навіть думати про роботу. Адже ні для кого не секрет, що ідеї приходять до нас, коли ми спимо, прогулюємося парком чи відпочиваємо на курорті під час відпустки. Ідеям байдуже, ранок зараз, чи вечір; робочий чи вільний час. Їм начхати на вихідні… Зрештою – вони ж ідеї!
Тому провідні компанії все частіше відмовляються від концепції робочо-життєвого “балансу” і починають мислити про створення “життєвого стилю”, який би інтегрував роботу у життя, а життя – в роботу. Вони намагаються створити середовище, в якому люди не ставитимуться до роботи, як до “важкої повинності” і з радістю продовжуватимуть займатися нею у будь-який сприятливий для цього час.
Найкращі співробітники, відповідно до цієї моделі, ніколи не шукають роботу. Вони шукають життєвий стиль. І саме ви, як роботодавець, можете запропонувати його їм!
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців