У травні 2008-го року група з 35-ти учених і практиків в області менеджменту – у тому числі такі гуру як Кріс Арджиріс (Chris Argyris), Генрі Мінцберг (Henry Mintzberg), Пітер Сенге (Peter Senge), Гарі Хамел (Gary Hamel) і Кевін Келлі (Kevin Kelly) – провели два чудових дні в Half Moon Bay, штат Каліфорнія, де створили своєрідний доволі амбіційний план розвитку менеджменту.
Результати обговорень були опубліковані в статті Гарі Хамела “Moon Shots for Management”, що вийшла в Harvard Business Review в 2009-му році. Вашій увазі пропонується уривок із даної статті, де сформульовані 25 масштабних завдань, із яких найважливішими є перші десять.
1. Ставити високі цілі. Теорія й практика менеджменту повинні бути націлені на соціально значимі, шляхетні завдання. Добробут акціонерів – це мета, що є неповноцінною у багатьох аспектах.
2. Керуватися ідеєю корпоративної відповідальності. Менеджмент майбутнього повинен ураховувати інтереси всіх взаємозалежних груп суспільства, тобто – йому потрібні відповідні процедури й методи. Сьогодні стараннями корпоративних керівників просуваються інтереси окремих груп – вищого керівництва й інвесторів – на шкоду інтересам інших. Отже – вони націлені на конфлікт, а таким немає місця в майбутньому.
3. Змінити філософію менеджменту. Менеджмент повинен черпати нові ідеї з таких різних областей знання, як антропологія, біологія, дизайн, політологія, теологія і т.д.
4. Відмовитися від традиційної ієрархії. Природні ієрархії, у яких влада йде від “низів”, а керівників не призначають, складаються стихійно; вони мають безсумнівні переваги перед ієрархіями формальними.
5. Зжити страх і зміцнити довіру. Недовіра і страх убивають дух новаторства та інтерес до справи, тому менеджмент майбутнього повинен їх викорінити. Причина страху – глибока недовіра до співробітників, як наслідок – система батога, примусові міри, замучені люди.
6. Змінити принципи контролю. Дисципліна не ослабне, хоча свободи в людей стане більше, якщо робити ставку не на правила й заборони, а на самоконтроль кожного.
7. Переосмислити роботу керівників. Уподібнювати керівника героєві-одинаку, який приймає відповідальні рішення, нерозумно. Керівники мають стати архітекторами корпоративних співтовариств, заохочувати новаторство й співробітництво.
8. Зробити ставку на різноманіття. Майбутні системи управління повинні дорожити різноманіттям, інакомисленням й індивідуалізмом не менше, ніж готовністю “робити як всі”.
9. Створювати стратегію стихійно. В умовах, що стрімко змінюються, процес формування стратегії повинен будуватися на таких біологічних принципах, як розмаїтість, відбір і розвиток найбільш життєздатного. Керівництво перестане задавати стратегічний напрямок, воно буде лише формувати середовище, сприятливе для появи й розвитку безлічі різних стратегій.
10. Змінити оргструктуру підприємств. Великі підприємства стануть більш гнучкими, а новаторська діяльність активізується в них, якщо більші підрозділи розбити на дрібні мобільні структурні одиниці.
11. Дивитися вперед, а не назад. Як правило, всі управлінські процеси влаштовані таким чином, що завжди віддається перевага давно випробуваним процесам. Менеджмент майбутнього повинен заохочувати інновації й удосконалювання.
12. Вибирати курс розвитку спільно. Якщо ми хочемо, щоб для співробітників було важливе майбутнє компанії, треба максимально розширити коло тих, хто буде формулювати її цілі – і вибирати не за посадою, а за професійністю.
13. Створювати комплексні системи оцінки ефективності. Нинішні показники не враховують людські якості, від яких залежить успіх у новій “креативній” економіці, отже, їх треба переглянути.
14. Готовити ґрунт для проектів майбутнього. Потрібно створити таку систему оплати праці й преміювання, щоб керівники перестали жертвувати довгостроковими цілями заради швидкоплинного прибутку.
15. Затвердити інформаційну демократію. Компаніям потрібні такі інформаційні системи, щоб кожен співробітник мав інформацію, завдяки якій він міг би діяти в інтересах всієї організації.
16. Просувати дисидентів і стримувати реакціонерів. Майбутні системи управління повинні перерозподіляти владу на користь тих, хто більше інших спрямований у майбутнє.
17. Надавати співробітникам більше самостійності. Потрібно перебудувати системи управління, щоб заохочувалися ініціатива співробітників й їхні експерименти.
18. Створювати корпоративні ринки ідей, кадрів і ресурсів. Ринки розподіляють ресурси краще підприємств із жорсткою оргструктурою, і треба враховувати цю обставину.
19. При прийнятті рішень відмовлятися від формальної ієрархії. Компаніям потрібні нові принципи прийняття рішень – щоб ураховувалися різні точки зору, використовувався «колективний розум» її співробітників й усіх, хто має до цього причетність.
20. Шукати розумні компроміси. При нинішньому менеджменті вибір однієї цілі означає відмову від іншої. Потрібні багатоцільові системи, які б заохочували розумні компроміси.
21. Дати волю творчому потенціалу співробітників. Про те, як заохочувати творчість, відомо чимало. Управлінські процеси варто вибудовувати так, щоб новаторство пестувалося “на кожному квадратному метрі” організації.
22. Формувати співтовариства однодумців. Щоб співробітники працювали з повною віддачею, потрібно допомагати захопленим людям знаходити один одного й поєднуватися в команди.
23. Перенастроїти менеджмент для роботи у відкритому світі. Нові бізнес-моделі все частіше роблять ставку на форми суспільного виробництва, які виходять за межі організації, тому заснований на формальній владі менеджмент зжив себе. Складним екосистемам потрібні нові методи управління.
24. Зробити ділову мову та практику бізнесу більш людяними. У майбутньому системам управління потрібно орієнтуватися не тільки на досягнення ефективності й прибутку, але й на такі вічні ідеали, як краса, справедливість і спільність.
25. Переучувати керівників. Керівникам майбутнього стане в нагоді здатність не тільки до дедукції й аналізу, але до системного мислення й формулювання концепцій.
За матеріалами Blogs.harvardbusiness.org, Eduardk.livejournal.com
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців