Останнім часом набула поширення критика провідних бізнес-шкіл за ту роль, яку вони непрямо відіграли у підготовці передумов для глобальної рецесії. Мовляв, саме їхні випускники, які, можливо, занадто прямолінійно використовували інструментарій, який вони засвоїли на програмах MBA, і стали найбільш відповідальними за негативні явища в економіці. Але наскільки самі провідні бізнес-школи світу погоджуються з цим? Чи призвели зміни в економічному середовищі до змін у навчальних програмах для лідерів бізнесу?
Журналістка Financial Times Ребекка Найт (Rebecca Knight) проаналізувала зміни в навчальних програмах і пріоритетах бізнес-шкіл, які мали місце протягом року і без сумніву впливатимуть на тенденції в бізнес-освіті в найбличі роки.
Отже, розглянувши різні джерела, основні критичні закиди у сторону бізнес-шкіл можна звести до таких:
– Випускники програм MBA нерідко занадто захоплювалися прагненням максимізувати прибуток власника (і, відповідно, власний бонус), і по факту ігнорували соціальні чинники.
– Бізнес-школи не вчать учасників своїх програм того, що використані в аудиторії моделі мають суттєві обмеження.
– Бізнес-школи насправді не справляються з завданням виростити дійсно відповідальних (accountable) менеджерів.
Декани бізнес-шкіл все це чують і задумуються. Тенденцією останнього року стали зміни в навчальних програмах у низці бізнес-шкіл Європи і США. Це і невеликі виправлення в структурі і змісті курсів, і суттєві переструктурування програм, Деякі школи запроваджують курси з історії фінансових криз і “вдихають нове життя” у свої курси з бізнес-етики, які до того нерідко вважалися периферійними і формальними. А деякі з провідних бізнес-шкіл навіть вводять нові спеціальності.
Зокрема, Insead запровадила новий ступінь у співробітництві з низкою шкіл з розробки державної політики (public policy). В результаті слухачі отримали можливість протягом двох років отримати комбіновану ступінь MBA/MPA (магістра з бізнес-адміністрування + магістра з державного управління). Хоча ідея введення такої спеціальності обговорювалася в школі вже давно, та саме боротьба з кризовими явищами в економіці останніх років сприяла пришвидшеному запускові цього проекту саме зараз. Адже однією з останніх тенденцій в європейській економіці є тісніше співробітництво державного та приватного секторів, що створює потребу у відповідних професіоналах.
Зі свого боку Harvard Business School ввела нові курси, спеціально присвячені фінансовій кризі. За словами декана HBS Джея Лайта (Jay Light), “головний урок кризи в тому, що ми недооцінили системний ризик”, і “дуже мало цікавилися тим, як саме ситуація може піти в небажаному напрямку”. Вже у вересні 2009-го року школа запровадила курси “Управління сучасною фінансовою компанією”, “Еволюція фінансової системи США” та інші проекти, спрямовані на глибше розуміння управління ризиками на фінансових ринках.
Лондонська Cass Business School суттєво переглянула принципи викладання бізнес-етики, зрозумівши необхідність “інтегрованого” підходу до викладання цієї дисципліни, через більш органічне включення її до складу навчальних програм, а також завдяки залученню викладачів до постійного діалогу стосовно принципів відповідальної бізнес-діяльності.
Численні окремі викладачі бізнес-шкіл змінюють структуру і зміст своїх курсів з огляду на нове економічне середовище. Наприклад, професор фінансів Anderson School of Management при Каліфорнійському університеті в Лос-Анжелесі (UCLA) Аванідхар Субрахманьям (Avanidhar Subrahmanyam) запровадив у структуру своїх курсів з фінансового менеджменту детальний аналіз кредитних дефолтних свопів (credit default swaps), використання іпотечних цінних паперів (mortgage-backed securities) та деривативів від деривативів (collateralised debt obligations), тобто саме тих явищ, які стали елементами глобальної фінансової кризи.
Проте досить багато бізнес-шкіл відмовляються запроваджувати карколомні зміни на цьому етапі, побоюючись відкидання якихось навчальних складових, що виправдовують себе, попри загальне радше негативне ставлення. Таку позицію можна позначити словами “час покаже”. Але чи не є такий підхід ознакою браку чуття до нових реалій і тенденцій?
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців