Старий, як світ, вислів: „Хто не хоче – шукає причини, хто хоче – шукає можливості!” якнайкраще ілюструє те, про що бояться зізнатися собі натхненники змін. Вони, самі того не підозрюючи, часто сповідують принцип: „легше сказати, ніж зробити” і взагалі відмовляються від будь-яких активних дій на виконання поставлених перед собою завдань. Чому ж так важко досягнути мети і зробити перший (а потім другий і третій) кроки до забезпечення змін? Адже, якщо ми не вміємо міняти себе, то як можна говорити про зміни у бізнесі? І про яке управління змінами взагалі може йтися?
Надзвичайно цікаву відповідь на це запитання дає Девід Мейстер (David Maister) у своєму блозі „Почуття, люди та принципи” (Passion, People & Principles). Він наводить ті причини, які знаходять для себе люди (власники компаній), які лише говорять, що хочуть змінювати себе та свою компанію. І, безперечно, ви неодноразово чули наступні твердження:
1. Ми настільки зайняті, роблячи „неправильні” речі, що нам просто не залишається часу на правильні.
2. У нас так багато „не тих” людей на ключових позиціях, що ми просто не можемо визначити правильних людей.
3. Ми тратимо стільки часу на обслуговування „поганих” клієнтів, що у нас не залишається часу на обслуговування хороших.
4. Нас дуже давно знають, як людей, які роблять „X”, ніхто просто не повірить, що тепер ми робимо „Y”.
5. Ми ненавидимо нашу діяльність, але ми не можемо її покинути.
6. Він/Вона ніколи не зможе змінитися. То навіщо перейматися?
Чи дійсно всі причини, перераховані Девідом, є настільки „нездоланними”, що від змін краще відмовитися? Чи все ж таки слід шукати можливості, а знайшовши їх – використовувати по-максимуму. Змінюймося, бо ми того варті!
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців