Вузька спеціалізація чи широкі знання?

Що краще – детально освоювати вузьку спеціальність чи мати широкі знання на багато тем? Особисто я завжди був прихильником спеціалізації, вважаючи, що людина просто не здатна досконало засвоїти багато галузей знань. Втім, Мет Гартланд (Matt Gartland), один із дописувачів блога Untemplater, вважає інакше. Він посилається до стародавніх часів, коли наші далекі предки лише починали створювати те, що сьогодні зветься людиною.

Первісна людина стикалася з безліччю викликів – їй потрібно було самій здобувати собі їжу полюванням, добувати різноманітні ресурси, шукати чи будувати житло, вивчати погодні умови, відчувати небезпеку, винаходити інструменти та багато-багато іншого. Якщо приміряти на первісну людину сьогоднішні шаблони вузької спеціалізації та загальних знань, то хто вижив би у ті далекі часи: людина, яка мала ідеальні знання про один зі згаданих напрямків, чи та, яка була майстром у більшості (всіх) із них?

Суперечки щодо вузької спеціалізації та широкопрофільності виникають із припущення, що людина не здатна бути майстром у багатьох сферах. Адже, як відомо, “за двома зайцями поженешся – жодного не впіймаєш”. Це припущення вимагало від людини стовідсоткової віддачі своїй справі. А отже для будь-яких інших занять не залишалося ані часу, ані ресурсів. Втім, якщо згадати старе добре правило 80/20, то стає очевидним, що всього 20% компетентності у тій чи іншій справі здатні принести 80% переваг від її результату. Вочевидь, це варто того, щоб стати широким спеціалістом.

Повертаючись до реальності, взяти хоча б будь-якого успішного лідера та підприємця – він знає багато про абсолютно різні речі. Він знає принципи формування бізнесу, зазвичай розуміється на фінансах, володіє тактиками переговорів та вміє переконувати, знайомий з ораторським мистецтвом та публічними виступами, має знання про операційну, рекрутингову, стратегічну тощо діяльність. Отже, немає нічого поганого в тому, що в компанії працюють хороші спеціалісти. Але її керівник повинен бути генералістом!