Вперше про наставництво, яке наш народ чомусь дуже любить називати „їхнім” словом – коучінг (coaching), я почув на конференції „Навчання персоналу…”. Точніше чув я про нього і раніше – але щоб так багато і з розстановкою – то ні!
Відтоді стикався із незрозумілим і трохи дивним словом „наставник” доволі часто. Як в Інтернеті, так і в повсякденному житті. Проте не можу сказати, що почав його краще розуміти. Навіть навпаки – продовжую заплутуватися далі.
Вдалося дізнатися, що слово найчастіше вживається щодо спорту і перекладається як „тренер”. Тут все просто. Хороша футбольна команда ніяк не обійдеться без тренера, як і баскетбольна, волейбольна чи будь-яка інша. Проте, коли звернутися до сфери бізнесу – все виявляється дещо складніше. В цьому випадку йдеться швидше про інший переклад слова coach – “наставник, особистий педагог”. Оскільки останнє значення в українців асоціюється з доволі поширеним „репетитор”, то залишається лише „наставник”.
Із походженням слова „коуч” начебто розібралися. Тепер спробуємо визначити його функції. Тут також все майже ясно. Наставник, за логікою, повинен в прямому сенсі цього слова „наставляти”. Тобто спрямовувати людину на шлях істинний, вчити її, виправляти помилки, допомагати знайти рішення у складних ситуаціях. А людина, в свою чергу, повинна радитися зі своїм наставником, перед тим, як вчинити певну дію.
Хороший наставник повинен допомагати позбавитися невпевненості, знайти вихід зі скрутної ситуації… Словом – допомагати людині досягнути особистого зростання. Позитив стосунків із наставником полягає в тому, що вся їхня діяльність замикається на Вашому розвиткові. Іншими словами, у них немає іншої мети, ніж допомогти Вам розвиватися.
Проте, є два „але”, з якими мені так і не вдалося розібратися.
По-перше, ніяк не можу собі уявити середньостатистичного клієнта коуча. По-ідеї, ним повинен бути топ-менеджер чи керівник. Але уявити керівника, якого вчать, змушуючи повсякчас задумуватися над кожним своїм вчинком – погодьтеся – це доволі складно.
По-друге, це ж яку потрібно мати витримку, щоб дозволити посторонній людині втручатися фактично у кожну сферу свого життя? В цьому сенсі наставник асоціюється для мене зі психоаналітиком. А й справді, яка між ними різниця? І той, і інший намагається задавати „правильні” питання; і той і інший має на меті допомогти клієнтові, позбавити його особистих проблем. Чи може „коуч” – це психоаналітик для топ-менеджерів?
Можливо, серед наших відвідувачів є наставники, або люди, які користувалися їх послугами. Або просто хтось має що сказати на цю тему. Запрошуємо до дискусії…
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців