Одного разу молодий чоловік проходив повз якийсь будинок і побачив бабцю в кріслі-качалці, поруч із нею гойдався в такому ж кріслі дід, який читав газету, а між ними на ґанку лежав пес і тихенько скиглив, як від болю. Перехожий про себе здивувався, чому ж скиглить собака, а хазяї йому не допоможуть.
Наступного дня він знову йшов повз цей будинок і побачив ту ж картину, пес так само скиглив. Здивований чоловік пообіцяв собі, що якщо побачить це й завтра, то запитає про причину в старої пари.
На третій день бабця так само гойдалася в кріслі, дід, як і раніше, читав газету, а пес на своєму місці продовжував жалібно скиглити. Перехожий більше не міг цього витримати.
– Вибачте, – звернувся він до бабці, – що трапилося з вашим собакою?
– З ним? – запитала жінка. – Він лежить на цвяху.
Збентежений такою відповіддю, чоловік запитав:
– Якщо він лежить на цвяху і йому боляче, чому він просто не встане?
Бабця посміхнулася й сказала:
– Виходить, йому боляче настільки, щоб скиглити, але не настільки, щоб зрушитися з місця.