Наскільки жахливим буде ваш новий керівник?

Наскільки жахливим буде ваш новий керівник?Роберт Саттон (Robert Sutton), автор бестселера “Жодних покидьків” (The No Asshole Rule) та блога Work Matters, продовжує розвивати свою улюблену тему, цього разу аналізуючи критерії, які можуть виказати керівника-тирана ще до того, як ви почали працювати на нього.

Роберт пропонує ставити запитання та спостерігати за реакцією керівника. Ось перелік аспектів, на які варто звернути увагу:

1. Як керівник реагує на зворотній зв’язок від людей вищих та нижчих за рангом? Однією з основних ознак “сертифікованого покидька” є те, що він з надзвичайною улесливістю ставиться до власних керівників, при цьому змішуючи своїх підлеглих з брудом.

2. Як керівник реагує на критику? Остерігайтеся людей, які виливають тонни критики на оточуючих, при цьому не сприймаючи жодного критичного слова на свій рахунок.

3. В яких ситуаціях керівник втрачає терпець? В окемих ситуаціях злість та гнів можуть бути ефективним інструментом. Але керівники, які поводяться агресивно завжди, не створюють нічого, окрім зайвого страху та “клімату ненависті”.

MUST READ:  Захистіть свій «креативний» час

4. Чи здатен керівник розпізнати заслуги своєї команди і чи винагороджує їх? Давши правильну відповідь на це запитання, ви дізнаєтесь наскільки ймовірно те, що ваші заслуги будуть привласнені керівником.

5. Що розповідають про цього керівника його колишні колеги та підлеглі? Оточення покидька зазвичай несе в собі ореол жахливих історій його тиранії. Варто тільки поцікавитися.

6. Як керівник спілкується в електронній переписці? Більшість покидьків не можуть стримати себе в електронній переписці, тоді як адекватні люди завжди дотримуються правил етикету.

7. Який тип людей не зміг працювати з цим керівником, а який, навпаки – вважає його найкращим у світі? Зазвичай, дивлячись на оточення і, особливо, улюбленців боса, можна легко спрогнозувати, як буде поводитися сам бос.

8. Чи готовий керівник ділитися інформацією/знаннями для загальної користі? Тенденція до закривання та маніакального збереження своїх знань від “чужих вух” свідчить лише про те, що своїх підлеглих керівник сприймає як конкурентів.