Супроводжувальний лист – перше, з чим ознайомлюється потенційний роботодавець, перед тим, як перейти безпосередньо до резюме кандидата на посаду. Тому дуже важливо правильно оформлювати супроводжувальний лист. Нижче наведено приклад 10 найбільш прикрих помилок, які трапляються у подібних листах і яких варто всіляко уникати. Перелік взято з сайту Fins.com
1. Надмірна стислість
Зазвичай кандидати здійснюють протилежну помилку, пишучи занадто довгі листи. Але надмірна стислість може виявитися не меншим недоліком.
Президент нью-йоркської рекрутингової компанії Hurwitz Strategic Staffing, Ltd. якось отримав супроводжувальний лист наступного змісту: “Додаю резюме. Зателефонуйте мені”.
“Я мало не луснув від сміху”, – коментує Гурвіц. На його думку, хороший супроводжувальний лист повинен складатися із 200-250 слів і відповідати на питання, чому рекрутер повинен переглянути резюме. Наприклад: “За два роки я успішно підвищив продажі компанії на 500%, що призвело до сталого зростання прибутку на 25 млн. доларів”. Читаючи такий лист, рекрутер, звісно ж, не зможе проігнорувати ваше резюме.
2. Критика на адресу потенційного роботодавця
Сайт Thumbtack.com попросив потинційних кандидатів на щойно відкриту посаду присилати в супроводжувальних листах відгуки про сам сайт. Один із таких кандидатів написав пряму критику: “Будова вашого сайту виглядає “лінивою” і неефективною”, – а після цього пройшовся ще й по кольоровій гамі, наголосивши на тому, що вона “дратує” його очі.
Чи варто говорити, що його кандидатуру ніхто всерйоз не розглядав. Сандер Деніелс, один із засновників сайту, так пояснив своє несприйняття подібної критики: “Занадто багато потенційних співробітників, натхненні легендами Кремнієвої долини про шестизначні зарплати, вважають, що бути інженером достатньо для роботи в нашій компанії. Однак ми надзвичайно цінуємо культуру. Тому, навіть якщо найкращий інженер Facebook попроситься до нас на роботу, ми відмовимо, якщо він виявиться хамом”.
3. Розповіді “про життя”
Якщо роботодавців і можуть зацікавити деякі деталі особистого життя кандидата, все ж розповіді про нього краще залишити для інтерв’ю.
Ліндсі Олсон (Lindsay Olson), представник нью-йоркської фірми “Paradigm Staffing”, розповідає випадок зі свого життя: “Із всіх, хто мені траплявся, пальма першості належить одному спеціалісту, який поетично розповідав про те, як він вирішив пробігти марафон, як збирався на льодовики, бігав на висоті 5000 метрів над рівнем моря в Перу і покоряв на велосипеді найнебезпечнішу трасу в світі. І все це – в першому абзаці супроводжувального листа”.
4. Незнання правил мови
Рейчел Леві (Rachel Levy), директор з маркетингу в компанії Just Military Loans, отримала лист від кандидата на посаду IT-аналітика.
“Мене звати xxx. Я переконливо зацікавлений в посаді IT-аналітика в компанії Just Military Loans”, – так починався лист.
Леві часто доводиться читати листи від кандидатів на посади в сфері IT. І в них постійно трапляються помилки, оскільки на ці посади нерідко претендують кандидати, для яких англійська мова не є рідною. Втім, на її думку, це не є виправданням, оскільки по-справжньому зацікавлений кандидат повинен принаймні дати вичитати лист носієві мови.
5. Шаблонний текст
Френк Різвальто (Frank Risalvato), директор з найму в Inter-Regional Executive Search Inc., часто отримує супроводжувальні листи від кандидатів, явно списані з одного шаблону одних і тих самих консультантів з побудови кар’єри. Такі листи в більшості випадків відправляються у смітник, оскільки свідчать про те, що людина не зацікавлена в роботі конкретно у цій компанії.
Набагато більш ефективним було б написати щось на зразок: “Я стежив за успіхами вашої компанії протягом останнього року і звернув увагу, що її згадали в такому-то спеціалізованому виданні”. В нагоді стане Інтернет, і потративши всього 15 хвилин, ви виглядатимете так, наче дійсно цілий рік тільки й стежили за цією компанією.
6. Непрофільний досвід
Наскільки б вражаючими не були ваші успіхи, не варто особливо наголошувати на досвіді, який не стосується потенційної вакансії.
Саме з таким кандидатом зіткнувся Річ ДеМаттео (Rich DeMatteo), один із засновників філадельфійської компанії “BadRhino”, яка спеціалізується на маркетингу в соціальних мережах.
“Я шукав людину на посаду спеціаліста з продажу ПЗ. І одна із кандидаток була впевнена в своїй достатній кваліфікації, тому що в дитинстві успішно продавала печиво. Думаю, через свою молодість та відсутність досвіду вона ще не усвідомила, наскільки важливо для роботодавця бачити, що кандидат володіє саме тим досвідом, який необхідний компанії”.
7. Самовпевненість
Одна справа – акцентувати увагу на своїх позитивних якостях та досягненнях, і зовсім інша – відкрито вихвалятися. Таку надмірну самовпевненість найчастіше можна зустріти, коли йдеться про навички, які неможливо однозначно оцінити. Наприклад, кандидат може стверджувати, що він є “надзвичайно досвідченим користувачем Інтернет”.
Джерніфер Фремон-Сміт (Jennifer Fremont-Smith), президент молодої бостонської компанії Smarterer, якось отримала резюме від веб-розробника, який описував себе як “рок-зірку середовищ проектування” та “експерта в інструментальних середовищах розробки”. Подібне вихваляння, насправді, нічого не говорить роботодавцю.
8. Помилка у назві компанії
Хоча подібних помилок, здавалося б, дуже легко уникнути (варто лише ще раз все перевірити), та насправді кандидати продовжуют допускати їх.
“Найбільш помилка, з якою я регулярно стикаюся – це помилка в написанні назви компанії чи взагалі не та назва, – стверджує Гері Хьюінг (Gary Hewing) із Bert Martinez Communications LLC. – Якщо йдеться про обдруківку (не Bert, а Burt, наприклад) – я швидш за все не зверну на неї уваги. Але неприпустима помилка – скопіювати супроводжувальний лист і забути вказати в ній правильну назву та адресу компанії. Це свідчить про лінь та неуважність кандидата”.
9. Культурні преференції
Пошук роботи часто порівнюють з пошуком другої половинки: головне тут – знайти “своє”. Успіх приходить до тих, хто може зберігати холоднокровність в умовах стресу та приховувати відчай під маскою впевненості. Втім, деякі кандидати захоплюються і змушують менеджерів з найму персоналу продиратися через довгі переліки своїх “подобається – не подобається”.
“Один кандидат всю першу частину листа присвятив опису своїх інтресів, так, наче писав оголошення на сайт знайомств, – ділиться враженнями представник Paradigm Staffing. Йому, бачите, подобається різна музика, але кантрі він ніколи не розумів”.
10. Жарти
Як стверджують рекрутери, жарти у супроводжувальних листах, зазвичай лише відволікають занятих роботодавців. Якщо дуже хочеться пожартувати, краще приберегти свій гумор для інтерв’ю.
Ліндсі Олсон із Paradigm Staffing згадує ситуацію про одного кандидата, який невдало пожартував, порівнявши дітей із фашистами. Однак співробітник, який проводив інтерв’ю, виявився євреєм і не зрозумів жарту.
Тож рекрутери сходяться на тому, що краще дотримуватися традицій і розповідати про свою освіту та досвід. Нуднувато, зате більш надійно.
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців