Притча: Як прорватися через секретаря?

Одного разу учень запитав: «Учитель, часто трапляється так, що я приходжу кудись, хочу зустрітися з тим, хто міг би стати новим клієнтом, а його секретар не пускає мене й навіть не говорить йому про те, що я прийшов. Навчи, як прорватися через секретаря?»

– Прорватися? – посміхнувся Вчитель. – Гарне слово…

Він повів учнів за собою у великий зал, розставив половину з них у ланцюг поперек залу й велів узятися за руки.

Іншим він дав завдання: потрапити на другу половину залу.

Деякі спробували розірвати перешкоду силою, але їм протистояли не менш сильні партнери. Часом навіть зав’язувалася невелика бійка, і нікому з тих, хто застосував силу, потрапити на іншу сторону залу не вдалося.

Інші підходили, скрикували, роблячи раптом перелякане обличчя, дивлячись за спину «супротивникові». Деяким із них удалося проскочити, користуючись переляком партнера.

Треті підходили й починали лоскотати руками «перешкоду». Так їм вдавалося здолати її.

Четверті не застосовували ані силу, ані хитрість, ані лоскіт, вони довго стояли й щось говорили тим, хто їх не пускав. Зрештою, частина з них теж пройшла на іншу половину залу.

Коли всі, так чи інакше, спробували свої сили, Учитель плеснув у долоні й звелів їм іти по домівках і думати над тим, чим вони займалися, а назавтра зібратися в цьому ж залі.

Наступного дня Учитель звелів їм повторити вчорашню вправу.

І знову ті, які намагалися прорвати ланцюг силою, нічого не домоглися.

Тим, хто обдурив минулого разу, сьогодні ніхто вже не вірив, і вони також залишилися ні з чим.

Коли ті, хто вчора лоскотали своїх суперників, тільки наблизилися до них, вони, згадавши лоскіт і заздалегідь здригаючись, послабили хватку й легко пропустили їх.

Ті ж, кому вчора вдалося вмовити пропустити їх, упоралися із завданням цього разу ще швидше.

– Ви бачили самі, – сказав Учитель. – Силоміць нічого не досягнеш, обманом досягнеш, але лише один раз, а дія сміху й переконання лише підсилюється з часом.

У щоденнику Першого Учня ця історія була обведена червоним. На полях стояло три знаки оклику.

Автор притчі: Тадао Ямагучі, книга “Путь торговли” (рос.)