Одного разу перехожий зайшов у кафе, щоб нашвидкуруч перекусити. Тільки-но він сів, повз пронісся молодий чоловік з повним підносом брудного посуду. Краєм ока він помітив відвідувача, зупинився і запитав:
— Вас уже обслужили, сер?
— Ні ще, — відповів той. — Взагалі-то я поспішаю. Я б замовив салат і, напевно, парочку ролів.
— Можу Вам принести. Що будете пити?
— Дієтичну колу, якщо можна.
— Вибачте, сер, у нас є лише пепсі. Підійде?
— Ні, дякую, — посміхнувся відвідувач. — Тоді воду з лимоном, будь ласка.
— Чудово, я скоро повернуся.
За мить він приніс салат, роли і воду. Людина подякувала йому, і той швидко втік, а задоволений клієнт став вгамовувати голод.
Раптом зліва хтось ворухнувся, повіяло «вітерцем ентузіазму», і до відвідувача простяглася «довга рука сервісу» з півлітровою пляшкою, покритою інеєм зовні, з крижаною дієтичної колою всередині!
— Ух ти! Спасибі!
— На здоров’я, — посміхнувся офіціант і знову кудись вислизнув.
У голові відвідувача промайнула думка: «Треба б взяти цього хлопця на роботу! Він перевершив мої очікування. Це явно не середній працівник». І що більше він розмірковував про вчинок офіціанта, то більше йому хотілося поговорити з ним. Як тільки відвідувачеві вдалося привернути увагу цього молодого чоловіка, він підкликав його до себе.
— Вибачте, але я думав, ви не продаєте колу.
— Так, сер, не продаємо.
— Де ж Ви її взяли?
— У магазині за рогом.
Його відповідь вразила відвідувача до глибини душі.
— Хто ж за неї заплатив? — Запитав він.
— Я, сер. Всього лише долар.
До того часу у відвідувача в голові крутилася тільки одна думка: «Круто!» Але він сказав:
— Та ну, у Вас тут справ по горло. Коли ж Ви встигли?
Посміхаючись, він відповів:
— Я послав за нею свого менеджера.
Джерело: Pritchi.ru
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців