У траві лежало яблуко. Хороше, лише з одного боку невелика цятка.
Учитель підняв яблуко і сказав:
– Є дві можливості. Можна його злегка обтерти і відразу з’їсти. А можна дістати ножик, вирізати всі сумнівні місця, а потім уже їсти. Але зате без огиди і побоювання. І з’їсти вдасться більше. Адже в першому випадку ми мимоволі залишаємо скільки-то хорошого навколо поганого. Щоправда, в першому випадку ми можемо почати їсти відразу, а в другому – лише після попередньої роботи. Це дві різні стратегії. У всіх справах. У всіх без винятку.
Він дістав ножик, очистив яблуко і почав його неквапливо їсти.
Тверде – те, на що можна спертися. Пусте – те, на що не можна спертися – провалишся. Потрібно відрізняти тверде від порожнього.
Комбінація твердого та порожнього дає пусте. А що вона ще може дати?! Багато справ людських кояться даремно, бо містять щось пусте.
Відділення твердого від порожнього подібне до дії ножа, що очищує яблуко.
Запах яблук щоразу нагадує про це найвище з мистецтв – відділенні порожнього від твердого.
Автор притчі: Володимир Тарасов
Ілюстрація: Shutterstock