Озброївшись повагою до парадоксу, ми розлучаємося з одвічною звичкою бачити конфліктні потреби окремо й задовольняти одну за рахунок іншої, — стверджує бізнес-консультантка Дебора Шредер-Солньє (Deborah Schroeder-Saulnier). Про те, що собою являє парадоксальне мислення, Дебора розповідає у своїй книзі «The Power of Paradox» («Сила парадокса»).
Мій новий клієнт багато поставив на кін. Минули ті золоті дні, коли такі компанії, як його власна, могли зберігати статус-кво й отримувати прибуток. Компанія відчувала нестачу в грошах, а власник — явну необхідність внести в роботу зміни, які викликали б негайний стрибок прибутку.
Нашу першу зустріч він почав з історії, яку я чула багато разів: «Ми боремося. Нам потрібно скоротити витрати, але, якщо ми не будемо інвестувати, компанія загине».
«Давайте подивимося на вашу проблему під іншим кутом, — запропонувала я. — Немає такого закону, в якому йшлося б, що ви маєте скоротити витрати або інвестувати в розвиток компанії, чи не так?»
Він розсміявся: «Ну хіба що закони бізнесу».
Я відповіла, що такі закони просто необхідно порушувати. А потім зліва на аркуші паперу написала «зменшити витрати», а справа — «інвестувати в розвиток». Між цими фразами я додала сполучник «і».
Зменшити витрати та інвестувати в розвиток.
«Хіба це можливо?» — здивувався клієнт.
«Ось над цим ми й подумаємо!»
Ласкаво просимо у світ парадоксального мислення.
Парадоксальне мислення — це мислення в стилі «і». Таке мислення виявляє пари протилежностей і визначає їхню взаємозалежність щодо головної мети. У попередньому прикладі ми мали справу з парою протилежностей «зменшити витрати та інвестувати в розвиток». Ці протилежності взаємозалежні, тому що обидві винятково важливі для досягнення мети — процвітання організації. Нездатність керувати цією парою протилежностей може призвести до того, що компанія піде з бізнесу, або в кращому разі її справи повільно підуть на спад.
Парадоксальне мислення робить можливим збалансоване управління конфліктними завданнями. Компанія хоче прославитися своїми інноваціями, тоді як клієнти цінують її за стабільність, а також гарантувати акціонерам хороший дохід у короткостроковій перспективі та водночас забезпечити собі здоров’я в перспективі довгостроковій.
Навіть на цих двох прикладах легко побачити, яким чином невдале управління важливою парою протилежностей змушує компанію буксувати на місці, а подекуди й призводить до краху.
Озброївшись повагою до парадоксу, ми розлучаємося з одвічною звичкою бачити конфліктні потреби окремо й задовольняти одну за рахунок іншої. Парадоксальне мислення відкидає відому аксіому, згідно з якою один варіант рішення завжди кращий за інший, оскільки правильним може бути тільки один. Організації не в змозі повністю розкрити свій потенціал, весь час роблячи вибір. Страждають їхні прибутки, моральний дух і здатність до інновацій.
Відомий драматург Джордж Бернард Шоу на запитання про те, що необхідно для прогресу, відповів так: «Розумна людина пристосовується до світу; нерозумна людина наполегливо намагається пристосувати світ до себе. Таким чином, прогрес залежить від нерозумних людей».
Парадоксальне мислення доповнює той тип мислення, який багато хто вважає природним. Тож якщо ви, наприклад, звикли мислити лінійно, то, прочитавши книжку, ви не навчитеся в один момент мислити парадоксами. Ось як «лінійний мислитель» вважає за потрібне керувати продуктивністю співробітників: «Спочатку я вкажу на недоліки працівника, а потім похвалю його за досягнення». Розв’язання ж проблеми управління полягає в тому, щоб поєднувати критику і нагороду, — проте можливість їх поєднання зрозуміла далеко не кожному.
До лінійних шаблонів парадоксальне мислення додає ще один спосіб поглянути на альтернативи та результати. Це означає, що протилежні потреби в критиці та винагороді слід вважати пов’язаними та необхідними для досягнення мети — ефективного управління продуктивністю працівників. Інакше кажучи, парадоксальне мислення додає ще один рівень розуміння проблеми, способів її розв’язання та отримання бажаного результату подій. У нашому прикладі щойно «лінійний мислитель» побачить зв’язок між критикою та винагородою і буде свідомо керувати і тим, і тим задля підвищення продуктивності працівника — він створить сприятливе середовище для швидших змін поведінки працівників, допоможе їм піднятися на якісно новий рівень продуктивності. Коли парадоксальне мислення стане частиною вашої стратегії вирішення проблем, з’явиться ще одна перевага. Ви самі відчуєте, коли занадто сильно зосередилися на одному полюсі на шкоду іншому.
Це допоможе вам завжди бути збалансованим. У ситуації управління продуктивністю працівників вам, цілком можливо, захочеться зосередитися на винагороді більше, ніж на критиці. Якщо ви робитимете це усвідомлено і не випускатимете з уваги кінцевий результат своїх дій, це допоможе вам у майбутньому. Але якщо ви не усвідомлюєте, що робите наголос на винагороді на шкоду критиці, то ви лише створюєте проблеми для самого себе.
Ілюстрація: shutterstock.com
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців