Розмірковувати про майбутнє, зазвичай, набагато складніше, ніж згадувати минуле… але водночас – набагато цікавіше. Спробуймо дати відповідь на запитання, яке мабуть вже давно потрапило то хіт-параду найпопулярніших і найбільш філософських: „Куди рухається людство?” чи то пак: „Що нас чекає у майбутньому?” Думаєте – це буде технологічний вік, коли світом керуватимуть комп’ютери? Не виключено… Вважаєте – це буде вік панування розуму над тілом і духовності над матеріальністю? Чому б ні..?
Проте, якщо глянути у вікно, поспостерігати за діями середньостатистичного мешканця Землі чи просто прочитати практично будь-яку сучасну книгу (художню чи наукову – без різниці) – стає зрозуміло, куди рухається людство, а разом з ним – всі ми! Людство рухається у бік підвищеної емоційності…
Нас перестали цікавити сухі факти та таблиці даних (точніше, вони продовжують цікавити певний відсоток людей, але їх кількість невпинно зменшується). Ми неадекватно реагуємо на офіційні звіти та документи. А коли йдеться про традиційний стиль – впадаємо у депресію (чи у сплячку – що кому подобається). Коли нам приходить офіційний лист від братства охорони здоров’я, яке просить долучитися до збору коштів на потреби хворих дітей у злиденних районах Африки – ми просто ігноруємо його, бо „не зачіпає”. Коли ж на ту саму пошту отримуємо спам від знайомого про необхідність допомоги маленькій дівчинці, яка втратила 70% шкіри, внаслідок пожежі у будинку, коли намагалася врятувати сестру. І це все доповнено дійсно жахливими фотографіями потерпілої – тоді наше серце починає бриніти. Емоції захлюпують нас. Вкривають з головою… і ми вже готові до дії.
Скільки імперій було побудовано на емоціях, вмінні людей вірити своєму серцю і покладатися на нього більше, ніж на розум. Скільки революцій було здійснено силами гарячих голів, які йшли не за покликом традиційної логіки… зовсім ні! Вони йшли за покликом серця.
Вплив емоцій можна зустріти фактично всюди. Повірте, бізнес-середовище – це зовсім не виключення. Навіть навпаки!..
Як ви думаєте, чого шукає топ-менеджер (генеральний директор, власник) компанії, коли планує відвідати семінар відомого бізнес-тренера чи (всяке буває) всесвітньовідомого бізнес-гуру? Думаєте, керівники хочуть отримати нові знання, які потім застосують на практиці? Знову ж таки, якийсь відсоток із них дійсно цього прагне… Проте, більшість прагне не знань. І не навичок… І не дієвих інструментів…
Більшість прагне емоцій. Вдалих мовних зворотів, які один за одним вилітають із вуст „затребуваного” тренера. І це стосується не тільки бізнес-гуру (які привозять нам не свої теорії – з теоріями ми давно знайомі, а самих себе), але й цілком конкретних вітчизняних тренерів, які навчилися „тримати” аудиторію, „веселити” її, застосовувати у своїй доповіді влучні звороти і доречні жарти… Це не означає, що їх доповіді беззмістовні. Це означає, що зміст відіграє другорядну роль. Не називатимемо їх поіменно – кожен, хто цікавиться цією сферою, сам знає про таких тренерів!
А де ви бачили книгу про сучасну теорію, яка складається із сухих фактів і формул, без прикладів з життя та численних кейсів?
Цікаво, якою буде епоха емоційності? Схоже, ми вже стоїмо на її порозі. Чи не так?
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців