Лише через кілька тижнів після того, як я влаштувалася на свою першу після закінчення коледжу роботу, мене відправили на внутрішньокорпоративні курси тайм-менеджменту. У всій організації не було жодної людини, хто б їх не пройшов. Програму розробила всесвітньо відома компанія, що спеціалізується на стратегіях управління часом.
У перший же день занять викладач вручив нам по органайзеру і пояснив, як ним користуватися для планування завдань. Він велів вибудовувати їх за пріоритетністю, нумеруючи або маркуючи буквами, і записувати на лівому боці сторінки органайзера відповідно до дати, зазначаючи, коли те чи інше завдання має бути виконано. Якщо зробити це в призначений день не вдасться, то завдання, як нам пояснили, необхідно перенести на наступний день, для чого належить вписати його в колонку на лівому боці наступної в органайзері сторінки.
Я чинно відсиділа всі семінари і використовувала органайзер так, як нас інструктували. Але тиждень змінював тиждень, а особливого зростання продуктивності моєї праці не спостерігалося. Час, який я витрачала на заповнення сторінок органайзера, здавався мені витраченим даремно. І, схоже, не одна я так вважала. Дивлячись на своїх колег, я помітила, що багато хто з них просто став знемагати. Перевантаженість, стрес, почуття пригніченості швидко повернулися в наше життя, і, як спрут, здавили його.
Що відбувається?! Чому тепер, коли ми озброєні секретами програми тайм-менеджменту і спеціально розробленими відомою фірмою органайзерами, ми так і не перетворилися на ефективних високопродуктивних співробітників, які живуть гармонійним, сповненим сенсом життям?
Пояснення виявилося простим: програми тайм-менеджменту не працюють. Вони вчать, як фокусуватися (майже цілком і повністю) на плануванні та контролі певного відрізка часу, виділеного для конкретного завдання або діяльності. Наприклад, необхідного для підготовки квартального звіту про продаж, щоб ви встигли закінчити його до зустрічі з менеджером. Вони підпорядковані хибному переконанню, що головна причина вашої низької результативності — невміння розподіляти свій час. Такий однобокий підхід вочевидь не враховує нинішніх реалій трудової діяльності — з усією її багатогранністю, прискореністю і постійною мінливістю.
Наприклад, у багатьох компаніях корпоративні цілі позначені лише в загальних рисах. Коли я працювала на один медичний фонд, серед його корпоративних цілей значилася і така: стати бажаним постачальником кардіологічної допомоги в конкретному регіоні. Я працювала в департаменті розвитку лікарні і не відповідала безпосередньо, як, утім, і не безпосередньо, за надання послуг клієнтам. То як же, по-вашому, мені слід було організувати свій час, щоб підтримати компанію в досягненні її цілей? Я вирішила сфокусуватися на діяльності службовців, які виконують і перевиконують річний фінансовий план, тим самим забезпечуючи операційні витрати лікарні. Адже кожен співробітник компанії повинен вибудувати персональні цілі таким чином, щоб одночасно працювати і на більш масштабні цілі всієї організації. Наші завдання постійно множаться, а тому від нас вимагається не тільки активізувати свої зусилля, а й, що ще важливіше, розподіляти та «витрачати» їх мудро — інакше їхня концентрація не призведе до примноження досягнень.
Курси тайм-менеджменту не навчать вас працювати продуктивніше. Цим пояснюється і те, чому так фактично і не було доведено, що навчання тайм-менеджменту безпосередньо пов’язане з результатами діяльності.
Якщо ж вам потрібні докази з перших рук, озирніться навколо себе. Згадайте: скільки разів люди, які працюють у вас в офісі, живуть із вами по сусідству або відвідують той самий спортзал, розповідаючи вам про свої успіхи в плануванні часу, раптом схаменулися, поспіхом діставали смартфон або тікали на чергову зустріч, бо справ невпроворот?!
Джерело: «Work Simply»
Ілюстрація: shutterstock.com
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців