У верхів’ях великої річки жив старий Учитель. Багато хто приходив до нього з питаннями про життя — і його відповіді завжди були сповнені мудрості.
Ясним сонячним ранком у сад Вчителя увійшов один із його учнів і запитав:
— Учитель, поясни мені: в чому відмінність між розумною людиною і дурнем?
Учитель не сидів просто так — він смакував ранковий чай з невеликої піали і розмірковував про суть чесноти. Однак він все ж таки відклав ці важливі справи, аби відповісти на питання учня.
Разом вони вийшли з саду й Учитель повів учня до найближчої гори. Мовчачи подорожні обійшли її — і побачили розсип каменів під одним зі схилів. Вочевидь, недавно тут стався обвал.
— Ось що допоможе тобі дізнатися відповідь, — сказав учитель, — перенеси все це каміння назад на вершину гори.
Сказавши це, він сів під дерево, дістав із сумки старовинний трактат і занурився в читання.
Камені були дуже важкими, а схили гори — надто крутими. Однак учень дуже хотів зрозуміти, у чому відмінність розумної людини від дурня — і тому дуже старався. Де можна було котити — котив. Де можна — звалював на спину і ніс. До заходу сонця він закінчив роботу.
— Учитель, я переніс всі камені на вершину, — гордо сказав він.
— Так, переніс, — відповів Учитель.
— Чи можу я тепер дізнатися відповідь на своє питання?
— Ні, ти ще не готовий.
— Як же так, — вигукнув розчарований учень, — але навіщо ж я тоді тягав все це каміння?
— Ось, — тут Учитель із серйозним виглядом підняв вказівний палець, — розумна людина задає це питання ще до того, як починає тягати каміння.
Ілюстрація: Mike Pellinni / Shutterstock.com
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців