Притча: Глина і цегла

— Майстер, чому життя таке несправедливе? — запитав якось учень. — Мудрець у старості перетворюється в немовля, і його мудрість витікає в пісок, немов її і не було. Що таке мудрість, і за що небеса карають нас старечим недоумством?

— По-перше, мудрість не може зникнути. В пісок витікає лише ілюзія мудрості, а її господар рве на собі волосся і голосно оплакує свою втрату. Насправді не можна втратити те, чого у тебе ніколи не було. По-друге, старече слабоумство є не покаранням небес, а благословенням. І тільки дуже сміливі, відважні і гідні люди можуть чинити опір часу, страждаючи від усвідомлення молодості свого духу і тлінності свого тіла.

Учитель налив собі чай і продовжив:

— Скажи мені, мій хлопчик, для чого ти вчишся?

— Для того, щоб стати розумнішими, — відповів спантеличений учень.

— Це засіб, а не мета, — Учитель із задоволенням відпив ковток чаю. — Адже ти сідлаєш коня не для того, щоб просто осідлати його, а для того, щоб відправитися на ньому в дорогу.

— Я вчуся, щоб зрозуміти будову всесвіту. Мені цікаво, як розрізнені шматочки знань складаються в струнку мозаїку, малюнок якої стане зрозумілий тільки тоді, коли остання частинка займе в ньому своє місце.

— Це захоплююча дія, яку, щоправда, ніяк не можна закінчити, — кивнув старий, — але це теж всього лише засіб для досягнення мети. Адже ти їдеш на коні не заради самої їзди, а для того, щоб дістатися до якогось місця.

— Яка ж мета, Учитель? — завмер в очікуванні відповіді юнак.

— Думки звичайної людини можна порівняти з глиною, — Майстер поставив піалу з чаєм на стіл, — і ця глина легко розмивається рікою часу. У цьому, до речі, і полягає причина старечого недоумства. Але є гідні мужі, які наважуються будувати піч для випалювання глини. Справа ця складна, трудомістка, і займає іноді все їхнє життя. Спочатку вони закладають фундамент для печі, матеріалом для якого служать мораль, принципи та етичні засади. Потім починають зводити стіни, у якості цегли використовуючи мудрість своїх вчителів і попередників. Замість розчину вони використовують здоровий глузд і логіку. Що міцніше буде логіка, то міцніше будуть пов’язані знання між собою. І тільки після того, як піч буде готова, вони починають випал своїх думок, перетворюючи м’яку глину в міцні, тверді цеглини.

— Але я не зрозумів, Учитель, у чому ж мета навчання? — невдоволено засовався на своєму місці учень, — адже побудова печі і випал своїх думок — це теж засіб?

— Звичайно засіб, — відповів Майстер, — мета ж буде досягнута лише тоді, коли хтось візьме хоча б одну цеглину зі зроблених тобою і використовує його в кладці своєї печі. Навіть якщо на цій цеглі зітреться твоє ім’я. Мета не в тому, щоб зрозуміти суще — це все одно неможливо. Мета в тому, щоб у людей завжди були цеглини. Адже тільки так у них буде доказ того, що вони розумні.

Ілюстрація: Depositphotos.com