Ефект сплячого

У нас всіх є якісь переконання, і часто ми настільки міцно тримаємося за них, що готові з піною у рота доводити свою правоту. Але чи замислювалися ви про природу цих переконань? Чи дійсно вони істинно ваші і йдуть із достовірних джерел? Або ви, самі того усвідомлюючи, піддалися чужій думці і непомітно для себе повірили в її істинність? Подібний феномен в психології називається ефектом сплячого.

Отже, ефект сплячого — це термін, який використовується для позначення впливу інформації на думку людей, причому інформації малоймовірної або такої, що походить із недостовірного джерела. Феномен виникає в ситуації, коли людина спочатку ігнорує повідомлення, оскільки не сприймає його як правдоподібне, а потім після закінчення певного часу (зазвичай декількох місяців) поступово починає вірити в його достовірність.

Вперше цей феномен був виявлений у США в 1940-х роках під час Другої світової війни, коли вчені Ховланд, Ламсдейн і Шеффілд вирішили перевірити вплив фільмів армійської пропаганди на ставлення солдатів до війни. В результаті серії експериментів було виявлено, що думка солдат про війну через 5 днів після перегляду фільму «Битва за Британію» не відрізнялася від їх початкової позиції, тоді як через 9 тижнів ситуація значно змінювалася: пропаганда працювала, і солдати починали краще ставитися до війни.

Професор Єльського університету Карл Ховланд (Carl Hovland) назвав це явище відстроченого впливу інформації на людину ефектом сплячого (sleeper effect). Істинність феномена неодноразово піддавалася критиці з боку інших представників наукової психології, оскільки не можна з точністю стверджувати, що виключно перегляд кінострічок вплинув на зміну сприйняття солдат після закінчення тривалого періоду часу.

Як це працює?

Уявіть собі ситуацію: ви дивитеся репортаж про відомий вам ресторан, де його різко критикують, вказують на недоліки, буквально поливають брудом. Після цього ви дізнаєтеся, що матеріал був зроблений на замовлення конкурентів, а значить інформації, що міститься в ньому, не можна довіряти, тому ваша існуюча думка про ресторан після побаченого особливо не змінюється. Однак, навіть незважаючи на своє скептичне ставлення до джерела інформації, з великою ймовірністю в майбутньому ви відмовитеся від походу в згаданий ресторан і остаточно повірите в усе негативне, сказане про нього.

Як не парадоксально це звучить, після закінчення певного часу ми починаємо вірити тому, чому з самого початку не вірили: інформація, яка спочатку піддавалася сумніву, здається більш переконливою і, врешті-решт, приймається за істину.

Існують три гіпотези, які намагаються пояснити ефект сплячого.

1. Забування. Вивчаючи процес переконання, Карл Ховланд з колегами припустили, що ефект сплячого з’являється через те, що ми забуваємо початкову негативну установку про недостовірність джерела, а в пам’яті залишається лише інформація про саме повідомлення.

2. Дисоціація. Пізніше вчені скоригували свою позицію і запропонували нову теорію, яка стверджувала, що з часом асоціація джерела інформації з самим повідомленням слабшає в свідомості людини. Іншими словами, знання і установка більше не пов’язані і існують незалежно один від одного. Щоб перевірити теорію дисоціації, дослідники вивчали ставлення людей до медикаментів, пропонуючи їм інформацію від авторитетних вчених і з маловідомих газет. Відразу після отримання інформації більше довіри було до відомостей з авторитетних джерел, тоді як після 4-х тижнів ситуація кардинально змінилася: довіра до відомостей з газет зросла, а «авторитетна» інформація стала піддаватися більшому сумніву. При цьому нагадування про первинну ситуацію знову повертало початкове ставлення людей до досліджуваної проблеми.

3. Диференціальний розподіл. Ховланд і його колеги не пояснили, чому ж у першу чергу забувалася інформація про достовірність джерела, а не саме повідомлення, незважаючи на те що обидва компоненти були однаково значущі. Це питання було досліджено Грінвальдом, Пратканісом і їхньою командою в серії експериментів, призначених для визначення конкретних параметрів, необхідних для виникнення ефекту сплячого. Результати показали, що швидкість загасання впливу інформації та фактора, що її знецінює (недостовірного джерела), залежить від послідовності їх пред’явлення людині. Іншими словами, ефект сплячого з’являється в тих випадках, коли інформація передує повідомленням про сумнівність походження відомостей. Таким чином, пам’ять про джерело стирається, залишаючи лише вплив від отриманої інформації.

Умови впливу ефекту сплячого

Дослідники припускають, що ефект сплячого проявляється тільки при одночасному дотриманні наступних умов:

• Повідомлення сформульовано чітко, емоційно і переконливо.
• Знецінюючий стимул (недостовірність джерела) досить сильний для того, щоб не допустити одномоментної зміни ставлення людини до інформації.
• Минуло достатньо часу між безпосередньою оцінкою ставлення і відстроченою оцінкою.
• Саме повідомлення досить сильне, щоб вплинути на зміну ставлення під час відстроченої оцінки.

І хоча одночасна наявність перерахованих вище факторів у реальному житті є досить рідкою, не варто нехтувати знанням про можливості виникнення ефекту сплячого. Ми щодня стикаємося з ситуаціями, коли на нашу вже сформовану думку може вплинути незначна на перший погляд деталь. Наприклад, читаючи барвистий буклет про подорож із хорошою знижкою, ми дізнаємося в кінці, що у вартість поїздки не входить харчування, або в кінці статті про користь якогось продукту ми знаходимо компрометуючі факти про виробника.

Кожен раз, отримуючи переконливу інформацію зі знецінюючим стимулом, ми ризикуємо відчути на собі ефект сплячого. Варто бути уважним, перевіряти достовірність джерел інформації, вивчати додаткові відомості, поради та факти, проявляти критичність і здорову цікавість. Це допоможе зберегти свою стійку позицію і захистити себе від маніпуляцій.

За матеріалами 4brain

Ілюстрація: Depositphotos.com