Всі дії людини націлені на максимізацію вигоди. Однак вигоду складно максимізувати одними лише перевіреними способами. Скажімо, в разі, якщо людині захотілося заробити багато грошей, вона може ризикнути, вклавшись у новий стартап. За шанси на успіх при цьому відповідати складно: існує безліч зовнішніх і внутрішніх факторів, здатних вплинути на результат подій. Завдання ускладнюється ще й тим, що не всі ці фактори знаходяться під контролем нашого інвестора: навряд чи він здатний вплинути на ринок цінних паперів або запобігти можливому банкрутству компанії.
У деяких ситуаціях може виникнути відчуття, що все під контролем — і зовнішні, і внутрішні чинники, — як би складно їх не було контролювати. Таке відчуття вважається когнітивним викривленням і називається «ілюзією контролю». Вперше його сформулювала у 1975-му році професор психології Гарвардського університету Еллен Лангер (Ellen Langer).
За визначенням Лангер, ця ілюзія настає тоді, коли «очікувана ймовірність особистого успіху неадекватно вище об’єктивної». Психолог припустила, що люди, схильні до «ілюзії контролю», не можуть розділити два фактори, що впливають на результат події — навички і випадковість — і вважають, що здатні контролювати не тільки перше, але і друге.
Вплив «ілюзії контролю» на процес прийняття рішень Лангер і її колеги перевірили в серії експериментів. Наприклад, в одному з них вчені організували «лотерею», причому по черзі то самі роздавали квитки учасникам експерименту, то дозволяли їм вибирати квитки самостійно. Це робилося, щоб перевірити, чи зміниться для учасників цінність квитків залежно від наявності і відсутності можливості вибору.
Виявилося, що якщо учасник сам вибирає квиток, то і розлучитися з ним йому набагато важче: у відповідь на пропозицію продати свій квиток учасники завищували його ціну в 8 разів. Незважаючи на те, що виграш у лотереї все ще залишався справою випадку, учасники вважали, що, самостійно обравши квиток, вони отримали той самий контроль, який необхідний для досягнення успіху.
Таким чином, Лангер показала, що люди всерйоз здатні думати, ніби тримають під контролем незалежні від них обставини, — але тільки в тому випадку, якщо ситуація також передбачає наявність факторів, які дійсно можна контролювати.
Зрозуміло, «ілюзія контролю» виникає не лише тоді, коли все залежить від випадку. Часом ситуація може здаватися безвихідною зі сторони, але тільки не для того, у кого — як йому самому здається — все під контролем.
Як показали слідом за Лангер інші вчені, на виникнення «ілюзії контролю» можуть впливати різні фактори, які нехай і більше залежать від особистих навичок, але все одно знаходяться під впливом випадку. До них відносяться впевненість в успіху, знайомство з ситуацією (якщо з людиною таке вже траплялося і вона домоглася успіху — значить, вона зробить це ще раз), а також, як би це не було очевидно, прагнення до контролю.
Вплинути на впевненість в успіху можуть і зовнішні обставини: якщо по ходу діла людина отримає більше позитивних відгуків, то її впевненість зміцниться, а якщо буде більше негативних — навпаки, знизиться.
«Ілюзія контролю» вважається однією з позитивних ілюзій, що дозволяють людині думати добре про себе, свої можливості і своє оточення — часом навіть нереалістично добре. До таких ілюзій, наприклад, схильний керівник компанії, який, незважаючи на прибуток, що неухильно знижується, продовжує вірити в успіх свого бізнесу і своїх співробітників.
Здатність до подібного ігнорування очевидних невдач може здатися дивною (як ніби людина носить рожеві окуляри), але теоретичні роботи з психології наполягають, що деякі позитивні ілюзії безпосередньо пов’язані з хорошим психічним здоров’ям. До ілюзій такого роду відноситься і «ілюзія контролю» — за даними вчених, вона рідко спостерігається у людей з симптомами депресії.
«Ілюзія контролю» — це також своєрідний різновид позитивного мислення або навіть оптимізму. Тому якщо вам раз за разом здається, що все під контролем (хоча насправді це і не так), то не турбуйтеся: швидше за все, у вас дійсно все не так погано.
За матеріалами N+1
Ілюстрація: Depositphotos.com