Випало якось Дикій Курці залетіти до Домашньої.
— І як це ти, сестро, живеш у лісах? — спитала Домашня.
— А точнісінько так, як інші лісові птахи, — відповіла Дика. — Годує мене той самий Бог, що й диких голубів.
— Вони ж літати добре можуть, — проказала господиня.
— Це так, — згодилася Дика, — одначе і я можу літати й цілком задоволена крильми, які мені дано від Бога…
— Ось у те я, сестрице, не можу повірити, — сказала Домосида, — бо я ледве-ледве можу перелетіти он до того сарая.
— Не перечу, — каже Дика, — але дозвольте, голубонько моя, згадати, що ви з мальства, як тільки народились, зволите на подвір’ї гній гребти, а я щодень мусила досвідом поповнювати своє літання.
С и л а. Багато хто, не маючи змоги щось зробити, не вірить, що можуть це інші. Безліч є таких, хто з солодкої млості відучені мандрувати пішки. Це свідчить, що практика без природженості бездільна, а природженість утверджується працелюбністю. Яка користь знати, як робиться діло, коли ти сам його не зробиш? Взнати не важко, важче зробити. Наука та досвід — це одне й те ж. Вона не в знанні самім живе, а в роботі. Знання без діла — це мука, а діло — без природи. Ось чим різниться scientia et doctrina*.
Джерело: Григорій Сковорода. Байки Харківські
Ілюстрація: Depositphotos.com
* Знання та наука (латин.)
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців