Одного разу йшов Ходжа Насреддін у Багдаді по базару та раптом почув галас і лемент, що доносилися з харчевні. Наш Ходжа Насреддін, як вам відомо, людина допитлива, — він заглянув у харчевню. І бачить, що товстий харчівник із червоною пикою трясе за комір якогось жебрака й вимагає грошей, а жебрак не хоче платити.
— Що за галас? — запитав Насреддін. — Що ви не поділили?
— От цей бурлака, — закричав у відповідь харчівник, — цей огидний обшарпанець і шахрай зайшов зараз у мою харчевню, нехай відсохнуть всі його внутрішності, вийняв через пазуху корж і довго тримав його над жаровнею, доки корж не просочився наскрізь запахом шашлику й не став від цього вдвічі смачніше. Потім цей жебрак зжер корж, а тепер не хоче платити, нехай випадуть всі його зуби й облізе шкіра!
— Це правда? — строго запитав наш Ходжа у жебрака, який не міг від страху вимовити слова й тільки кивнув у відповідь головою.
— Недобре, — сказав Насреддін. — Дуже недобре користуватися безкоштовно чужим добром.
— Ти чуєш, обшарпанець, що тобі говорить ця поважна й гідна людина! — обрадувався харчівник.
— У тебе є гроші? — звернувся Насреддін до жебрака. Той мовчки дістав із кишені останні мідяки. Харчівник уже простягнув свою жирну лапу за ними.
— Почекай, о поважний! — зупинив його Насреддін. — Давай-но спочатку сюди твоє вухо.
І він довго дзенькав затиснутими в кулаку грішми над самим вухом харчівника. А потім, повернувши гроші жебракові, сказав:
— Іди з миром, бідна людина!
— Як! — закричав харчівник. — Але ж я не отримав плати!
— Він заплатив тобі сповна, і ви в розрахунку, — відповів Насреддін. — Він нюхав твій шашлик, а ти чув, як дзенькають його гроші.
Джерело: Л. Соловйов “Повість про Ходжу Насреддіна”
Ілюстрація: Shutterstock
Менеджмент.Книги: телеграм-канал для управлінців